Європейське товариство гіпертензії (ESH) оприлюднило оновлені та розширені рекомендації щодо артеріальної гіпертензії.
Науковці підтвердили визначення артеріальної гіпертензії (АГ) та надали чіткі вказівки щодо моніторингу артеріального тиску (АТ) та спрощеної загальної стратегії, орієнтованої на подібні цілі АТ для більшості пацієнтів, хоча алгоритми лікування можуть бути різними для різних груп пацієнтів.
Незважаючи на те, що в нових рекомендаціях немає великих сюрпризів, існують численні зміни, включаючи чіткі поради щодо вимірювання артеріального тиску, місця бета-блокаторів в алгоритмах лікування та рекомендації щодо нового визначення та лікування " справжньої стійкої гіпертензії".
Визначення артеріальної гіпертензії (АГ) залишається незмінним від попередніх рекомендацій – повторно вимірюванні значення офісного систолічного артеріального тиску (САТ) ≥140 мм рт. ст. та/або значення діастолічного артеріального тиску (ДАТ) ≥90 мм рт. ст.
За словами науковців, правильне вимірювання АТ має ключове значення, а нові рекомендації включають детальний алгоритм, як вимірювати АТ. Кращим методом є автоматизоване вимірювання АТ на основі манжети.
При порогових значеннях АТ, рекомендовано починати антигіпертензивну терапію, коли САТ ≥140 мм рт. ст. або ДАТ ≥90 мм рт. ст. Такі самі рекомендації надаються пацієнтам з гіпертензією 1 ступеня (САТ, 140–159 мм рт. ст. та/або ДАТ, 90–99 мм рт. ст.) незалежно від серцево-судинного ризику, хоча зазначається, що для пацієнтів із нижчим артеріальним тиском, які не мають опосередкованого ураження органів АГ і мають низький серцево-судинний ризик, можна розглянути можливість початку лікування лише зі зміни способу життя. Якщо, однак, контроль артеріального тиску не буде досягнуто протягом декількох місяців після цього підходу, необхідно призначити медикаментозне лікування.
Для пацієнтів старшого віку (у віці 80 років) цільова група рекомендує розпочати лікування лікарськими препаратами при САТ 160 мм рт.ст., хоча може розглядатися і нижчий поріг САТ 140 - 160 мм рт. ст. Автори відзначають, що пороги для початку медикаментозного лікування для дуже слабких пацієнтів повинні бути індивідуалізовані.
У нових рекомендаціях ціль АТ така ж, як і в попередніх редакціях для загальної популяції пацієнтів з гіпертонією. Мета - <140/80 мм рт.ст. для більшості пацієнтів. Однак у новому документі зазначається, що слід докладати зусиль для досягнення діапазону 120–129/70–79 мм рт.ст., але лише якщо лікування добре переноситься, щоб уникнути ризику припинення лікування.
У рекомендаціях зазначається, що зниження АТ є пріоритетним у виборі конкретних антигіпертензивних класів лікарських засобів. Застосування будь-якого з п’яти основних класів лікарських засобів-інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину (БРА), бета-блокаторів, блокаторів кальцієвих каналів та діуретиків і їх комбінації, рекомендуються як основа антигіпертензивних стратегій лікування.
Необхідно починати з комбінації з двома препаратами для більшості пацієнтів. Кращі комбінації, що включають блокатор ренін-ангіотензину (або інгібітор АПФ, або БРА) з блокатором кальцію, або діуретиком, бажано призначати в одній таблетці для зменшення навантаження кількістю медикаментів та покращення прихильності.
Якщо АТ не контролюється за допомогою початкової комбінації з двома препаратами при максимальній рекомендованій та переносимій дозі відповідних компонентів, лікування слід збільшити до комбінації трьох препаратів.
Новою особливістю документу є оновлення щодо бета-блокаторів в алгоритмах лікування.
За словами вчених, бета-блокатори, можливо, раніше не розглядалися як препарати першого вибору при антигіпертензивній терапії, але в клінічній практиці багато пацієнтів фактично лікуються цими препаратами, оскільки існує стільки умов, в яких бета-блокатори мають переконливі докази, отже, зараз позиціонують бета-блокатори як препарати, які можна вживати на будь-якому етапі алгоритму лікування, якщо є вказівки, спрямовані на рекомендації або інші умови, для яких вони вважаються корисними.
Також рекомендують, щоб усі медикаменти були призначені один раз на день та приймалися вранці.
Результати досліджень TIME показали, що не існує різниці щодо результату між ранковим або вечірнім прийманням ліків, але прихильність часто краще, коли таблетки приймаються вранці, крім того, ввечері не доцільно приймати діуретики.
В рекомендаціях ввели новий термін "справжня стійка гіпертензія", визначена як САТ ≥140 мм рт.ст. або ДАТ ≥90 мм рт.ст. у присутності наступних умов: використовувалися максимальні рекомендовані та переносимі дози комбінації з трьох препаратів, що включали блокатор ренін-ангіотензинової системи (або інгібітор АПФ, або БРА), блокатор кальцію та тіазидний/тіазидоподібний діуретик; неадекватний контроль артеріального тиску підтверджено амбулаторним (бажано) або домашнім вимірюванням артеріального тиску; різні причини псевдорезистентної гіпертензії (особливо погане дотримання лікування) і вторинної гіпертензії були виключені.
За оцінками науковців, лише близько 5% пацієнтів мають справжню стійку АГ.
Для цих пацієнтів рекомендується два підходи для лікування.
Для тих, хто не має прогресуючого захворювання нирок (швидкість клубочкової фільтрації >40 мл/хв), можна розглянути денервацію нирок. Це нова рекомендація II B.
Але дослідження ниркової денервації виключали пацієнтів із прогресуючою хворобою нирок, тому для цієї групи немає даних. Для цих пацієнтів можна розглянути комбінований діуретичний підхід (хлорталідон з петльовим діуретиком) у світлі результатів останнього дослідження CLICK.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org