Американське товариства ехокардіографії (ASE)  опублікувало нові рекомендації щодо ехокардіографічної оцінки правих відділів серця та легеневої гіпертензії. 

Адаптація правих відділів серця до легеневої гіпертензії (ЛГ) є критичним чинником, що визначає клінічні наслідки, рівень захворюваності та смертності у пацієнтів із кардіопульмональними захворюваннями або ризиком їх розвитку. Світовий симпозіум з легеневої гіпертензії нещодавно переглянув визначення ЛГ, встановивши середній тиск у легеневій артерії понад 20 мм рт. ст. як діагностичний критерій. Це ґрунтується на великому обсязі епідеміологічних даних, які свідчать про значний вплив навіть помірного підвищення середнього тиску в легеневій артерії на розвиток серйозних небажаних клінічних подій. 

Системний та комплексний Ехо-КГ аналіз правих відділів серця має значну діагностичну цінність, дозволяючи проводити скринінг груп ризику, класифікувати ЛГ, здійснювати стратифікацію ризику, оцінювати ефективність терапії та прогнозувати перебіг захворювання, що в підсумку покращує клінічні результати.

Однак важливим діагностичним викликом у класифікації легеневої гіпертензії (ЛГ) є диференціація прекапілярної ЛГ від посткапілярної ЛГ, пов'язаної із захворюваннями лівих відділів серця. Покращення допплерівських методів для неінвазивної оцінки гемодинаміки, у поєднанні з функціональною оцінкою ремоделювання правих відділів серця у відповідь на підвищене післянавантаження, зробили ехокардіографію основним методом первинної візуалізації.

Нові рекомендації замінюють рекомендації ASE 2010 року щодо оцінки правих відділів серця, надаючи оновлені нормативні значення. 

Крім того, особливу увагу приділено оцінці правих відділів серця у пацієнтів із захворюваннями  легеневих судин (ЗЛС), які мають ризик розвитку ЛГ або вже страждають на неї, відповідно до підтипів Всесвітнього симпозіуму з легеневої гіпертензії (WSPH). 

Основні моменти рекомендацій включають 

1. Опис оновленої класифікації ЛГ та механізмів адаптації правих відділів серця до прогресуючих ЗЛС, зосереджуючись на структурних і функціональних змінах у відповідь на підвищене післянавантаження. 

2. Визначені оптимальні акустичні вікна, ехокардіографічні проекції та параметри, необхідні для оцінки правих відділів серця. 

3. Референтні значення для визначення норм та градації патології на основі критичного аналізу літератури. 

4. Рекомендації щодо оцінки трикуспідального клапана (ТК) та клапана легеневої артерії (КЛА), а також особливі аспекти у пацієнтів з ЛГ. 

5. Стандарти отримання та опису зображень для кількісної оцінки правих камер серця у клінічній практиці. 

6. Визначення основної ролі ехокардіографії у скринінгу, виявленні, моніторингу терапевтичної відповіді та прогнозуванні ЛГ. 

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org