Оптимальна довгострокова антитромботична стратегія у пацієнтів із фібриляцією передсердь (ФП) та стабільною ішемічною хворобою серця (ІХС) залишається невизначеною. Окремі рандомізовані контрольовані дослідження (РКД) демонстрували різні результати та не мали достатньої статистичної потужності для оцінки ефективності.
Метою нового мета-аналізу було об'єднати результати РКД, які порівнювали ефективність та безпеку монотерапії оральними антикоагулянтами (ОАК) із комбінацією ОАК та монотерапії антиагрегантами (SAPT) у пацієнтів із ФП та стабільною ІХС.
Науковці проаналізували дослідження у базах даних PubMed, Embase та ClinicalTrials.gov до 9 вересня 2024 року. Первинною ефективною кінцевою точкою був комбінований показник, що включав інфаркт міокарда, ішемічний інсульт, системну емболію або смерть. Первинною безпековою кінцевою точкою була велика кровотеча. За необхідності, використовували неопубліковані результати від основних дослідників включених РКД для розрахунку загальних відношень ризиків (ВР) та 95% довірчих інтервалів (ДI), а також для проведення попередньо визначених аналізів підгруп.
Серед 690 проаналізованих записів до дослідження було включено 4 РКД із 4 092 пацієнтами (у 2 дослідженнях використовували едоксабан, у 1 — ривароксабан, у 1 — будь-який оральний антикоагулянт; середній вік 73,9 року, 20,1% жінок). Медіана спостереження варіювала від 12 до 30 місяців (загальний середній зважений період спостереження — 21,9 місяця).
Не було статистично значущої різниці між монотерапією ОАК та комбінацією ОАК + SAPT за первинною ефективною кінцевою точкою (7,3% проти 8,2%; ВР: 0,90; 95% ДI: 0,72-1,12), інфарктом міокарда (1,0% проти 0,7%; ВР: 1,51; 95% ДI: 0,75-3,04), ішемічним інсультом (1,9% проти 2,1%; ВР: 0,89; 95% ДI: 0,57-1,37), смертністю від усіх причин (4,2% проти 5,3%; ВР: 0,94; 95% ДI: 0,49-1,80) або серцево-судинною смертністю (2,4% проти 3,0%; ВР: 0,79; 95% ДI: 0,54-1,15).
Монотерапія ОАК була пов’язана зі значно нижчим ризиком великих кровотеч у порівнянні з ОАК + SAPT (3,3% проти 5,7%; ВР: 0,59; 95% ДI: 0,44-0,79). Аналізи підгруп не виявили значущих взаємодій щодо ефективності, але припустили, що зменшення ризику кровотеч може бути більш вираженим у чоловіків та у пацієнтів із цукровим діабетом.
У пацієнтів із ФП та стабільною ІХС монотерапія ОАК порівняно з ОАК + SAPT не була асоційована зі статистично значущим підвищенням ризику ішемічних подій, але достовірно зменшувала ризик кровотеч.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org