Рекомендації щодо ведення фібриляції передсердь (ФП) у різних частинах світу в основному узгоджуються щодо підходів до лікування, проте деякі відмінності допомагають пролити світло на альтернативні підходи до більш складних випадків. 

Порівняння найновіших клінічних рекомендацій щодо ведення ФП у США, Європі та Канаді було опубліковане в журналі JACC: Clinical Electrophysiology. 

Це дозволяє побачити, як подібні проблеми вирішуються в різних країнах, і деякі аспекти можуть бути краще роз’яснені в окремих рекомендаціях. 

Рекомендації мають незначні, але потенційно важливі відмінності в класифікації ФП, оцінці скринінгу, цільових рівнях контролю частоти, а також показаннях до пероральної антикоагуляції, контролю ритму та катетерної абляції. 

Найцікавішою відмінністю, за словами  науковців, є підхід до катетерної абляції у пацієнтів із персистуючою ФП, які не приймають антиаритмічні препарати. 

Європейські рекомендації є більш консервативними щодо ранньої абляції, тоді як американські керівництва є більш ліберальними і рекомендують проводити абляцію значно раніше. 

Це переважно пояснюється тим, як інтерпретуються дослідження, що підтримують ці рекомендації. Дані вказують на ефективність абляції при пароксизмальній ФП, але не такою однозначною є її користь при персистуючій формі. Обмеженість доказів щодо ранньої абляції при персистуючій ФП стала основою для обережного підходу європейських експертів. 

Натомість американські керівництва припускають, що межа між пароксизмальною та персистуючою ФП не є чіткою, тому рання абляція може бути корисною в обох випадках. 

Усі три рекомендації здебільшого узгоджуються, коли  дивитись на загальну картину, і відмінності є здебільшого косметичними, зауважили спеціалісти.

Також важливо враховувати відмову від алкоголю, зниження ваги, контроль факторів ризику.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org