У дослідженні SPRINT встановлено, що інтенсивне зниження систолічного артеріального тиску (АТ) до <120 мм рт. ст. зменшує смертність, частоту серцево-судинних подій та легкі когнітивні порушення у пацієнтів із гіпертензією та підвищеним серцево-судинним ризиком, включаючи пацієнтів із хронічною хворобою нирок (ХХН).
Дослідники провели аналіз порівняльної ефективності, щоб оцінити, чи можна повторити сприятливі та несприятливі ефекти інтенсивного проти стандартного контролю АТ, які спостерігалися у SPRINT, серед пацієнтів із ХХН та гіпертензією в клінічній практиці.
Для цього було відібрано 85 938 пацієнтів (середній вік – 75,7 року; 95,0% чоловіків) із бази даних Ветеранської адміністрації охорони здоров’я (VHA) та 13 983 пацієнти (середній вік – 77,4 року; 38,4% чоловіків) із бази даних Kaiser Permanente of Southern California (KPSC).
Ефект лікування оцінювали, комбінуючи дані про вихідні характеристики, лікування та результати учасників SPRINT із характеристиками пацієнтів із баз VHA та KPSC.
Основні результати включали серйозні серцево-судинні події, загальну смертність, когнітивні порушення, прогресування ХХН та побічні явища через 4 роки.
Порівняно з учасниками SPRINT, пацієнти з баз даних VHA та KPSC були старшими, рідше мали серцево-судинні захворювання, мали вищий рівень альбумінурії та частіше приймали статини.
Переваги інтенсивного проти стандартного контролю АТ щодо серйозних серцево-судинних подій, загальної смертності та певних побічних ефектів (гіпотонія, синкопе, брадикардія, гостре ураження нирок та порушення електролітного балансу) були перенесені з дослідження на популяції VHA та KPSC.
Ефект інтенсивного контролю АТ на прогресування ХХН був застосовним до популяції KPSC, але не до VHA. Однак вплив випробування на когнітивні результати, такі як деменція, не можна було перенести ні на популяцію VHA, ні на KPSC.
В абсолютному масштабі інтенсивне лікування АТ показало більші серцево-судинні переваги та менші ризики безпеки серед популяцій VHA та KPSC, ніж у SPRINT.
Науковці зазначають, що результати підкреслюють потенціал методів перенесення даних для заповнення прогалин у доказах і вдосконалення застосування нових терапій до пацієнтів із ХХН, які отримують лікування в реальній клінічній практиці.
Аналіз транспортабельності не міг врахувати характеристики, які не були належним чином задокументовані в електронних медичних записах, такі як обмежена тривалість життя. Дослідження було проведено до широкого використання інгібіторів натрій-глюкозного котранспортера 2, агоністів рецепторів глюкагоноподібного пептиду 1 та антагоністів нестероїдних мінералокортикоїдних рецепторів, що робить незрозумілим, чи призведе інтенсивне лікування АТ до подібних переваг із поточними схемами фармакотерапії. Право на участь у цьому дослідженні ґрунтувалося на вимірюваннях АТ у звичайній практиці, які, як правило, є більш варіабельними, ніж ті, що збираються в умовах дослідження.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org