Відсутність даних рандомізованих контрольованих досліджень для лікування підвищеного артеріального тиску (АТ) у стаціонарі призводить до клінічної невизначеності, коли користь і ризики різних підходів до лікування залишаються неясними.

В новій науковій заяві Американської асоціації серця (AHA) розглядаються передові підходи до лікування високого АТ у стаціонарі, наголошуючи на необхідності індивідуальних планів. 

Нова термінологія стаціонарного АТ

AHA рекомендує прийняти більш конкретні класифікації. Виділяють дві категорії безсимптомної гіпертензії:

1) значно підвищений АТ, що визначається як будь-яке вимірювання САТ/ДАТ ≥180/110 мм рт.ст.;

2) підвищений АТ на основі САТ/ДАТ >130/80 мм рт.ст. 

Ця остання категорія безсимптомного підвищення АТ є найбільш поширеною (до 50-78%) серед дорослих, госпіталізованих для лікування, що підкреслює важливість нових рекомендацій щодо того, як вести цю велику групу пацієнтів. 

Фактори, що сприяють підвищенню АТ у стаціонарі

Підвищені показники АТ серед госпіталізованих пацієнтів можуть бути спричинені комбінацією факторів ( табл. 1 ). Дотримання схем лікування є важливим, оскільки пацієнти, які мають проблеми з дотриманням амбулаторного режиму лікування, частіше мають високий АТ під час госпіталізації. Важливо відзначити, що занепокоєння (включаючи синдром білого халата ) і біль також можуть спричиняти тимчасові стрибки АТ, що підкреслює необхідність стандартизованих протоколів для вимірювання АТ у лікарнях для забезпечення надійних даних. 

Таблиця 1: Поширені причини підвищення АТ у пацієнтів, які госпіталізовані

Лікування безсимптомного підвищення АТ

Основним етапом оцінки пацієнтів з різко підвищеним АТ є визначення наявності або відсутності ураження органів-мішеней, що може вказувати на гіпертензивний криз, який вимагає негайного лікування.

Концепція AIM (оцінка, ідентифікація, модифікація) є новим підходом для управління АТ у стаціонарі.

• Оцінка точності вимірювань АТ, що передбачає виключення потенційних помилок, пов’язаних з типом пристрою, калібруванням, положенням манжети та пацієнта.

• Ідентифікація оборотних причин підвищення АТ, таких як стрес, біль, тривожність або недосипання.

• Модифікація режиму лікування, орієнтуючись на довгострокові стратегії після виписки. Наприклад, 41% пацієнтів, яким було призначено антигіпертензивні препарати у стаціонарі, не приймали їх вдома.

Потенційні ризики надмірного лікування підвищеного АТ у стаціонарі

Деякі дослідження показують, що лікування підвищеного АТ у стаціонарі може мати ризики. Наприклад, дослідження, яке охоплювало 66,140 пацієнтів віком понад 65 років, показало, що у пацієнтів, які отримували інтенсивне лікування, спостерігався вищий ризик смерті у стаціонарі, переведення у відділення інтенсивної терапії, інсульт, гостре ураження нирок та підвищення рівня натрійуретичного пептиду чи тропоніну. Однак, навіть при відповідності схильності, залишкове змішування є важливим фактором, оскільки пацієнти, які потребують внутрішньовенних антигіпертензивних засобів, мають більшу ймовірність гострого захворювання, що може пояснити вищу спостережувану смертність.

AHA рекомендує не використовувати дозування за потреби для препаратів для АТ, враховуючи, що дозування за потребою не забезпечує стабільного контролю АТ і може спричинити лабільні зміни АТ, які можуть призвести до пошкодження кінцевих органів.

AHA рекомендує розглядати лікування для пацієнтів із постійно високим АТ (>180/110 мм рт. ст.) та наявною історією підвищення АТ. Важливе значення надається амбулаторному спостереженню з використанням AIM для переходу до позалікарняного контролю АТ.

Популяції з підвищеним ризиком підвищення АТ

Деякі групи населення більш сприйнятливі до різкого підвищення АТ та безсимптомного високого АТ. Ці групи включають людей похилого віку та темношкірих осіб. Крім того, люди з уже існуючими захворюваннями, такими як цукровий діабет, хронічна хвороба нирок і серцево-судинні захворювання (ССЗ), піддаються більшому ризику. Соціально-економічні чинники відіграють значну роль, оскільки люди, які недостатньо застраховані, проживають у районах з низьким рівнем доходу або мають проблеми з дотриманням амбулаторного режиму лікування, стикаються з підвищеним ризиком госпіталізації з високим АТ. Географія та місцевість також є пов’язаними факторами, оскільки в регіонах, де не вистачає медичних працівників для моніторингу та лікування АТ в амбулаторних умовах, частіше зустрічаються пацієнти з різко підвищеним АТ у стаціонарі. 

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org