Rss для Webcardio.org WebCardio.ORG в twitter WebCardio.ORG в FaceBook WebCardio.ORG на Youtoube WebCardio.ORG на Linkedin

Електронний науково-практичний журнал про кардіологію
21.12.2024

Компанія Берлін-Хемі, підрозділ компанії Менаріні Груп. Менаріні Груп

 

 

 

 

13.12.2024 14:00
Версія для друку
  • RSS

Рекомендації щодо діагностики та лікування гострого міокардиту  

Американський коледж кардіології (ACC) опублікував рекомендації щодо діагностики та лікування гострого міокардиту у дорослих пацієнтів, запропонувавши структуровану систему прийняття рішень, яка відображає сучасні досягнення у клінічній практиці. Експертний консенсусний шлях прийняття рішень ACC 2024 року (ECDP) з питань стратегій і критеріїв діагностики та лікування міокардиту, опублікований у журналі JACC, включає 5-етапний план лікування, а також рекомендації щодо повернення до інтенсивної фізичної активності, усунення прогалин у знаннях та визначення майбутніх потреб у дослідженнях.

8 ключових моментів

1. Лікарі повинні знати про 3 класичні прояви міокардиту: біль у грудях, серцева недостатність (СН)/шок та/або симптоми, пов’язані з аритмією (наприклад, передсинкопе або синкопе). У молодої людини анамнез попередньої вірусної інфекції або інші фактори ризику, які визначають стадію А ризику розвитку міокардиту, а потім будь-які з цих серцево-судинних симптомів повинні викликати підозру на цей діагноз.

2. Високочутливий серцевий тропонін (hs-cTn) є поширеним діагностичним тестом у пацієнтів з підозрою на міокардит; однак у деяких пацієнтів з міокардитом не буде підвищеного рівня hs-cTn.

3. Магнітно-резонансна томографія серця (МРТ) і ендоміокардіальна біопсія (ЕМБ) вважаються основними тестами в діагностиці міокардиту. Перший часто дозволяє неінвазивно діагностувати стадію B або симптоматичний міокардит. Коли виконується МРТ, діагноз міокардиту ґрунтується на виявленні аномалій у зображенні T 1 і T 2 ; однак у пацієнтів із певними проявами — як правило, зі зниженою функцією шлуночків, розладами гемодинаміки/симптоматичною серцевою недостатністю або електричною нестабільністю — EMB є виправданим для діагностики специфічних станів, які потребують етіологічно- спрямованої терапії, включаючи імуносупресивні засоби.

4. Запропоновано нову 4-стадійну класифікацію міокардиту:

  • стадія А відноситься до тих, хто має або піддається впливу факторів ризику;
  • стадія B для безсимптомних, але з ознаками запалення міокарда;
  • стадія C для тих, хто має симптоматичний міокардит;
  • стадія D для пацієнтів із прогресуючим міокардитом (гемодинамічна або електрична нестабільність, що вимагає втручання).

5. Стратифікація ризику у пацієнтів із симптоматичним міокардитом визначає рішення щодо направлення до передового центру СН із мультидисциплінарною командою міокардитів. Має бути низький поріг для переведення пацієнтів із особливостями високого ризику, такими як серйозне зниження функції шлуночків, симптоматична серцева недостатність, гемодинамічна нестабільність або електрична нестабільність (шлуночкова аритмія або блокада серця).

6. Спостереження за пацієнтами з міокардитом не припиняється через 2-3 тижні навіть після зникнення симптомів. Під час подальшого спостереження рекомендовано два дослідження візуалізації серця. Через ранній проміжок часу після встановлення діагнозу (наприклад, через 2-4 тижні) повторна ехокардіограма дозволяє виявити нове або прогресуюче погіршення функції лівого шлуночка, що свідчить про діагноз гігантоклітинного міокардиту (ГКМ). Друге контрольне візуалізаційне дослідження, повторну ехокардіограму (міокардит C низького ризику) або МРТ (якщо > міокардит C низького ризику або міокардит D стадії), рекомендовано через 6 місяців.

7. Враховуючи все більше визнання генетичної схильності до міокардиту, генетичне консультування та тестування рекомендовані всім пацієнтам, які погоджуються. Виявлення патогенного варіанту повинно супроводжуватися каскадним скринінгом членів сім’ї, таким чином надаючи недіагностованим родичам можливість клінічного спостереження та, якщо це доцільно, ведення та терапії згідно з рекомендаціями.

8. Безпека повернення до напруженої фізичної активності залежить від подальшого МРТ, 24-годинного  моніторингу ЕКГ та тестування з фізичним навантаженням, як правило, через 6 місяців після встановлення діагнозу. У деяких спортсменів ці оцінки можна зробити вже через 3 місяці після початкового епізоду міокардиту для розгляду питання про повернення до спортивних змагань.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org

 

Передрук матеріалів сайту вітається , при наявності прямого гіперпосилання (hyperlink) без редіректа на http://www.webcardio.org.
Система Orphus Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Теми

Ми в соціальних мережах

 Ваша оцінка нашого сайту нам дуже важлива. Знайдіть нас і тут:

WebCardio.ORG в twitter WebCardio.ORG в FaceBook WebCardio.ORG на Youtoube WebCardio.ORG на Linkedin