Експерти зазначають, що перипартальна кардіоміопатія (ППКМ) – це систолічна дисфункція, що виникає або в пізньому періоді вагітності, або на ранньому післяпологовому етапі, і часто неправильно діагностується в акушерській та первинній медичній практиці. 

Найпоширеніші прояви ППКМ, такі як задишка та набряки, нагадують симптоми пізнього терміну вагітності. Жінки в післяпологовому періоді, які скаржаться на втому – ще один типовий симптом ППКМ, – часто чують, що це пов’язано з нестачею сну, характерною для життя з новонародженим. 

Науковці звертають увагу на часті випадки плутанини з діагнозом. Пацієнткам у післяпологовому періоді, які кілька разів зверталися до відділення невідкладної допомоги, відвідували терапевта або поверталися до свого акушера зі схожими симптомами, діагностували бронхіт або астму, а в гіршому випадку – тривожний розлад. Лише згодом у них встановлювали серцеву недостатність. 

Інші симптоми ППКМ включають застійні явища – зокрема задишку при фізичному навантаженні, ортопное та пароксизмальну нічну задишку, згідно з дослідженням, опублікованим у Journal of the American College of Cardiology. 

Кількість діагностованих випадків ППКМ зростає, але рівень обізнаності серед лікарів усе ще залишається низьким. 

Лікар може запідозрити ППКМ, якщо наявні три ключові критерії: 

1. Пацієнтка вагітна (зазвичай у третьому триместрі) або нещодавно народила (протягом останніх 5 місяців). 

2. Пацієнтка має типові ознаки та симптоми серцевої недостатності та знижену фракцію викиду лівого шлуночка (ЛШФВ < 45%). 

3. Відсутнє інше пояснення цих симптомів. 

Дані свідчать, що ППКМ трапляється приблизно в 1 випадку на 1000 пологів у США. 

Ймовірність зустріти пацієнтку з ППКМ може бути ще нижчою. За даними Національного інституту серця, легенів і крові (NHLBI), захворюваність становить від 1 на 1000 до 1 на 4000 пологів.

Ризик розвитку ППКМ підвищений у жінок із: 

- Прееклампсією 

- Пізнім репродуктивним віком

- Багатоплідною вагітністю 

Точна етіологія ППКМ досі невідома. Деякі дослідники вважають, що вона пов’язана з вірусним запаленням або аутоімунною дисфункцією. Однак сучасні теорії, засновані на дослідженнях на тваринах, припускають, що гормональні зміни в перипартальному періоді спричиняють васкулярне ураження серця. 

Дослідники зазначають, що одна з гіпотез полягає в тому, що пролактин піддається змінам і стає токсичним для серцевого м’яза, викликаючи його ураження. Рівень пролактину значно підвищується під час вагітності та після пологів. 

Зараз триває клінічне дослідження REBIRTH, яке вивчає ефективність бромокриптину – препарату, що пригнічує секрецію пролактину, у жінок із ППКМ. 

У 90% пацієнток із ППКМ покращується функція серця протягом 6–12 місяців при правильному лікуванні. Тому вкрай важливо вчасно розпізнати симптоми, особливо у пацієнток із підвищеними факторами ризику. 

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org.