Результати нового дослідження показали, що застосування планового торакоцентезу на додаток до медикаментозної терапії не дало значущих переваг у дорослих із серцевою недостатністю та плевральними випотами.
Науковці зауважують, що у пацієнтів з гострою серцевою недостатністю торакоцентез забезпечує негайне полегшення симптомів, але пов'язана з ризиком ускладнень. Крім того, не проводилося жодних рандомізованих досліджень, які б підтримували рутинне застосування торакоцентезу, а чинні клінічні настанови не містять рекомендацій щодо показань до цієї процедури, попри її зростаюче використання.
У дослідженні, опублікованому в журналі Circulation, вчені рандомізували 135 дорослих пацієнтів з гострою серцевою недостатністю, плевральним випотом та фракцією викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) ≤ 45% у дві групи: торакоцентезу під контролем ультразвуку + стандартне медикаментозне лікування або лише стандартне лікування. Пацієнти були включені в дослідження з 10 кардіологічних відділень по всій Данії. Медіанний вік становив 81 рік, 33% — жінки. Медіанна фракція викиду — 25%. Рандомізація відбулася через медіанно 21 годину після госпіталізації. У групі торакоцентезу було дреновано в середньому 1062 мл рідини.
Первинною кінцевою точкою була кількість днів життя пацієнтів поза лікарнею (DAOH) протягом 90 днів від початку дослідження. DAOH не відрізнявся статистично значуще між групою торакоцентезу та контрольною групою (відповідно 84 та 83 дні), і ці результати залишалися сталими при стратифікації за місцем лікування або прийомом антикоагулянтів.
Показники вторинних результатів були подібними між групами, зокрема смертність від будь-якої причини через 90 днів (по 13% у кожній групі), внутрішньолікарняна смертність (по 3%), та ймовірність виживання (P = 0.90). Медіанна кількість днів життя поза лікарнею при наявності серцевої недостатності також була схожою (85 і 84 дні відповідно), а 28 пацієнтів у кожній групі були повторно госпіталізовані з будь-яких причин протягом 90 днів після лікування.
Загальний рівень ускладнень у пацієнтів, яким проводили торакоцентез, становив 26%. Зокрема, було 4 випадки пневмотораксу, один з яких потребував хірургічного дренування. Не було випадків тяжкої кровотечі, пошкодження органів, інфекції плеври чи набряку легень. Однак 25% пацієнтів повідомили про незначний дискомфорт під час або після процедури.
Дослідники зазначили, що результати мають обмеження, серед яких — відкрита модель дослідження, що могла спричинити упередження, відсутність даних щодо повноти дренування, а також невелика вибірка, яка обмежувала достовірність підгрупових аналізів.
Втім, результати свідчать, що медикаментозна терапія, спрямована на зменшення тиску наповнення за допомогою діуретиків, повинна бути лікуванням першої лінії у пацієнтів з гострою серцевою недостатністю, низькою фракцією викиду та плевральним випотом, зазначають дослідники.
Крім того потрібні подальші дослідження, щоб підтвердити ці висновки та з’ясувати, в яких випадках торакоцентез може бути корисним у пацієнтів із серцевою недостатністю та плевральним випотом.
Літературні посилання знаходяться в лікарні Webcardio.org