Нове дослідження показує, що використання трансдермального датчика для вимірювання серцевого тропоніну може мати значення в діагностиці гострого інфаркту міокарда (ІМ).
Цей пристрій, наручний датчик, який використовує інфрачервоне світло для виявлення наявності та концентрації серцевого тропоніну-I в крові через шкіру, передбачав рівні досліджуваного показника з точністю 90% протягом 5 хвилин.
Спеціалісти стверджують, що це чудова перспектива, оскільки вона розширює можливості для ранньої діагностики серцевих нападів, особливо в умовах невідкладної допомоги.
Дослідники зазначають, що попереду ще багато роботи, але цей підхід може потенційно вирішити проблеми з доступом і пріоритезацією, наприклад, скоротивши час на сортування або використання екстреними службами для планування транспортування пацієнта ще до того, як він прибуде до лікарні.
Крім того, це може відкрити новий рубіж для біосенсорів і потенційно може призвести до покращення лікування пацієнтів з ішемічною хворобою серця і, можливо, також із застійною серцевою недостатністю.
Дослідники також зазначають, що оскільки існує затримка між часом пошкодження міокарда та підвищенням рівня тропоніну, можливість безперервного вимірювання рівня тропоніну за допомогою такого пристрою може дозволити раннє та швидке виявлення пошкодження, що призведе до раннього лікування.
Новий пристрій, відомий як трансдермальний інфрачервоний спектрофотометричний датчик, знаходиться в розробці RCE Technologies.
Поточне обсерваційне дослідження, проведене в п’яти місцях, порівнювало трансдермальний датчик зі звичайними аналізами крові для оцінки рівня тропоніну-I в один випадковий момент часу під час перебування в лікарні для 239 пацієнтів з гострим коронарним синдромом, стан яких клінічно стабілізувався.
Усі пацієнти носили датчик на зап’ясті та пройшли забір крові для оцінки рівня тропоніну-I. Остаточний діагноз ІМ (з підйомом сегмента ST або без нього) та нестабільної стенокардії встановлювався за допомогою електрокардіографії, рівня серцевого тропоніну, ехокардіографії (регіональна аномалія руху стінки) або коронарографії.
Результати показали, що трансдермальний датчик передбачав підвищені високочутливі рівні серцевого тропоніну-I з точністю 90%.
Площа під робочою кривою пристрою, яка кількісно визначає, наскільки добре трансдермальний датчик розрізняв пацієнтів із підвищеним рівнем тропоніну-I і без них, становила 0,90 (95% ДІ, 0,84–0,94) із чутливістю 0,86 і специфічністю 0,82.
Крім того, результати добре корелювали з клінічними ознаками ІМ. Пацієнти з ненормальним рівнем тропоніну, як виміряно пристроєм, мали приблизно в чотири рази більшу ймовірність закупорки артерії порівняно з тими, у кого був негативний результат тропоніну, виміряний пристроєм.
Проте необхідні додаткові дослідження для подальшої перевірки та вдосконалення системи, включаючи дослідження, щоб визначити, чи можуть біологічні мінливості — такі як відмінності в тонусі шкіри, розмірі зап’ястя, здоров’ї шкіри та інших факторах — впливати на продуктивність пристрою.
Методики на основі трансдермального інфрачервоного випромінювання відкривають величезний потенціал для безкровної оцінки біомаркерів.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org