Лазаренко Олег Миколайович
Найбільш часто операція виконується у віці пацієнта 30-55 років. У більш старшому віці можливості оперативного лікування обмежуються наявністю атеросклерозу інших артерій, найчастіше артерій головного мозку.
АКШ виконується в умовах апарата штучного кровообігу. Звичайно проводиться не більш п'яти шунтів. У якості шунтів використовуються більша підшкірна вена з однієї з нижніх кінцівок пацієнта. Довжина вени, що забирається для шунтування 65-75 див. Вену виділяють, перев'язують, відрізають і промивають. Близько 10% венозних шунтів закриваються в перший місяць після операції, ще 10% у перший рік, і близько 10% у наступні 6 років після операції шунтування. Тому зараз часто в якості матеріалу для шунтів використовуються артерії пацієнта: внутрішні грудні, эпигастральні, променеві. Проводиться комбіноване шунтування, частина шунтів венозні, частина – артеріальні. Результати при застосуванні артеріальних шунтів краще. Близько 95% артеріальних шунтів продовжують функціонувати через 15 років після операції.
Операція шунтування коронарних артерій досить складна й дорога. Хворі, що перенесли шунтування потребують в подальшому відновлювальному лікуванні. Тому триває пошук інших альтернативних методів хірургічного лікування.
Розроблений спосіб реваскуляризації коронарних сосудин на працюючім серці. За допомогою медикаментозних препаратів (бета-блокатори, антагоністи кальцію, аденозин) уповільнюється ритм серця й накладається анастомоз із використанням внутрішніх грудних артерій. Операція показана пацієнтам, у яких у зв'язку з вираженою поразкою серцевого м'яза навіть тимчасова зупинка серця на апарату штучного кровообігу може привести до погіршення стану.
На працюючім серці проводяться також і міні-інвазівні операції. З мінідоступу з використанням ендоскопічної техніки виконують анастомоз (з'єднання) галузей лівої або правої коронарної артерії й артерій молочної залози. У цьому випадку значно зменшується операційна травма, не потрібно апарат штучного кровообігу, скорочується тривалість відбудовного періоду після оперативного лікування й віддалені результати значно краще чому при чрезкожній ангіопластиці.
Смертність при операціях по прямій реваскуляризації міокарда від 1 до 3%. Більш 95% шунтів функціонують протягом 5 років, близько 90 протягом 10 років і 50% протягом 20 років.
Особливим хірургічним методом є непряма реваскуляризація міокарду. Близько 9% хворих ішемічній хворобі серця ішемічноюльний тип поразки коронарних судин, коли атеросклеротичні бляшки перебувають у дрібних артеріях серця й уражених артерій дуже багато. У цьому випадку балонна ангіопластика неефективна, тому що судин дуже багато й дрібні артерії виявляються недоступні. Аортокоронарне шунтування також не може поліпшити стан хворого. Для таких хворих був створений новий метод непрямий реваскуляризації міокарда.
Основою методу стала ідея про створення каналів з порожнини лівого шлуночку в мережу дрібних артерій і вен або безпосередньо в товщу серцевого м'яза. Для створення таких каналів використовується лазер. Метод називається трансмиокардиальная лазерна реваскулярізація. Під впливом лазерного випромінювання в товщі серцевого м'яза формуються канали діаметром до 1 мм. По цих каналах багата киснем кров з лівого шлуночку попадає в мережу дрібних судин м'яза серця. Через 2-4 місяця ці канали закриваються, але ефект лазерної реваскулярізації зберігається більш двох років.
Протягом останніх 15 років відзначається виразна тенденція в перевазі хірургічних методів лікування (аортокоронарне, маммарокоронарне шунтування, ендоваскулярне лікування) важких форм ІХС над консервативним лікуванням [2,10]. Альтернативою коронарному шунтуванню в цей час є чрескожна транслюмінальна коронарна ангіопластика (ЧТКА) і інтракоронарне протезування з використанням внутрішніх судинних стентів [1]. ЧТКА має ряд переваг перед КШ: менша більш короткий строк госпіталізації, швидке відновлення активності хворого, можливість повторних втручань [10-12]. Є також і істотні обмеження ангіопластики: анатомічна неприступність ряду поразки коронарних артерій, висока частота рецидиву стенокардії, неоднозначність віддалених результатів ЧТКА [2,3,5,8]. Коронарне шунтування є більш кращим перед ендоваскулярним лікуванням у випадку протяжного стенозу коронарної артерії більш 20 мм, трехсудинній поразці й поразці стовбура лівої коронарної артерії [1,8,12]. В 1962 р. Sabiston D. виконав аутовенозное аортокоронарне шунтування (АКШ), а в 1964 р. Колосовим В.І. була виконана операція реваскуляризації міокарду шляхом маммарокоронарного шунтування. Прийнята зараз в усьому світі техніка аортокоронарного шунтування, що забезпечує відновлення адекватного коронарного кровотоку, була запропонована favaloro R. в 1968 р. [7,9]. Зросле за останні роки число прооперованих пацієнтів дозволяє вивчити віддалені результати операцій у різних категорій хворих [4,6,13]. Метою справжнього дослідження було порівняння віддалених результатів ендоваскулярного лікування й коронарного шунтування, оцінка впливу дисліпідемії, артеріальної гіпертензії, цукрового діабету, маркерів системного запалення на клінічні прояви ІХС через 5 років після оперативної реваскуляризації міокарду.