Згідно з новим рандомізованим дослідженням, пацієнти з гострим коронарним синдромом, які приймають антиагрегантний препарат тікагрелор і потребують операції аортокоронарного шунтування (АКШ), можуть безпечно пройти процедуру раніше, ніж рекомендується.
Дослідження RAPID CABG показало, що раннє хірургічне втручання через 2-3 дні після припинення прийому тікагрелору не мало великих відмінностей щодо тяжкої або масивної періопераційної кровотечі ніж при втручанні через 5-7 днів.
Пацієнти у групі відстроченого лікування (через 5-7 днів після припинення терапії тікагрелору) мали більшу кількість ішемічних подій, що вимагали більш раннього хірургічного втручання, та довше перебували у лікарні.
RAPID CABG – перше та єдине рандомізоване контрольоване дослідження, що оцінює безпеку раннього хірургічного втручання у пацієнтів, які приймають тікагрелор.
Серйозною проблемою серед пацієнтів, які потребують АКШ, є періопераційна кровотеча, і було показано, що пацієнти, які перенесли екстрене шунтування протягом 24 годин після останньої дози тікагрелору, мають підвищену смертність. Відповідно, рекомендації передбачають період очікування для пацієнтів, яким не потрібна термінова АКШ.
В поточних американських рекомендаціях пропонують період очікування щонайменше 5 днів після припинення прийому тікагрелора перед операцією шунтування. І навпаки, оновлені європейські та японські рекомендації припускають, що період очікування становить три дні.
У дослідження RAPID CABG було включено 143 пацієнти з ГКС, які отримували тікагрелор і потребували операції АКШ. Три пацієнти відмовилися від операції, а ще кілька пацієнтів перенесли операцію поза встановленим часовим вікном, тому результати були засновані на аналізі пацієнтів, яким дійсно було зроблено АКШ у призначене часове вікно: 65 пацієнтів у групі ранньої АКШ та 58 пацієнтів у відстроченій групі.
Середній час від останньої дози тікагрелору до операції становив 3 дні у ранній групі та 6 днів у відстроченій групі.
Реактивність тромбоцитів у тесті VerifyNow показала більшу залишкову антитромбоцитарну активність у ранній групі з рівнями реакційних одиниць P2Y12 (PRU) 200 (проти 251 у відстроченій групі). Цей тест вимірює ступінь агрегації тромбоцитів у присутності препаратів-інгібіторів P2Y12, при цьому нижчі рівні PRU показують сильніші антиагрегантні ефекти.
Первинним результатом дослідження була важка або масивна кровотеча за Універсальним визначенням періопераційної кровотечі (UDPB) класу 3 або 4.
Результати показали, що 4,6% пацієнтів у групі раннього хірургічного втручання мали кровотечу порівняно з 5,2% у групі відстроченого хірургічного втручання (P = 0,0253).
Окремі компоненти первинної кінцевої точки показали три події кровотечі класу 3 (важкі) в обох групах і жодної кровотечі класу 4 (масивні) в жодній групі.
Щодо інших результатів кровотеч, кровотеча TIMI CABG відбулася у 2 пацієнтів (3,1%) у групі раннього хірургічного втручання порівняно з відсутністю у групі відстроченого лікування; кровотеча BARC 4 відбулася у 2 пацієнтів (3,1%) у ранній групі порівняно з відсутністю у групі відстроченого оперативного лікування, і не було кровотеч BARC 5 в жодній із груп.
Через 6 місяців ішемічні події відбулися у 9 пацієнтів (13,0%) у відстроченій групі порівняно з 4 пацієнтами (5,6%) у ранній групі, причому різниця була обумовлена нефатальним ІМ та рецидивом ішемії.
В обох групах не було смертей від серцево-судинних захворювань та 1 смерть від усіх причин в обох групах.
Пацієнти, які перенесли ранню операцію, також мали більш короткий період госпіталізації із середньою тривалістю перебування 9 днів у порівнянні з 12 днями у групі відстроченої операції.
Дослідники зазначають, що результати дослідження підтверджують раннє проведення операції є безпечним і, якщо пацієнт має показання до АКШ, очікування не принесе користі.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org