Результати дослідження PRAISE показали, що у пацієнтів із гострим ішемічним інсультом та підвищеним рівнем високочутливого серцевого тропоніну (hs-cTn) динамічні зміни hs-cTn не допомагають у виявленні інфаркту міокарда (ІМ) або розрізненні ІМ від інших причин гострого ураження міокарда.
На противагу цьому, абсолютне значення hs-cTn при госпіталізації забезпечує кращу діагностичну ясність та було незалежно пов’язане з атеросклеротичним (типу 1) ІМ, який був відносно поширеним у цій когорті пацієнтів з гострим ішемічним інсультом та підвищеним рівнем hs-cTn.
Науковці були здивовані великою кількістю ІМ 1 типу, діагностованих при оцінці кінцевих точок. Це, звичайно, має наслідки для пацієнтів, оскільки ІМ може бути причиною і наслідком інсульту. Джерелом значної частини емболічних інсультів поки що не встановленого джерела насправді можуть бути нерозпізнані інфаркти міокарда.
Підвищені рівні hs-cTn часто зустрічаються у пацієнтів із гострим ішемічним інсультом та пов'язані з поганим прогнозом. Поточні рекомендації передбачають рутинні вимірювання hs-cTn у пацієнтів з гострим ішемічним інсультом, але значення цього для подальшої діагностики та лікування ІМ залишаються неясними.
Метою дослідження PRAISE було прояснити значення підвищення hs-cTn та його тимчасову динаміку для діагностики ІМ та ІМ 1-го типу при гострому ішемічному інсульті.
Первинна гіпотеза полягала в тому, що динамічна зміна (підйом та/або падіння) значень hs-cTn (> 50% зміни при повторних вимірах) у пацієнтів з гострим ішемічним інсультом та підвищеним hs-cTn вказує на інфаркт міокарда.
До дослідження увійшли 254 пацієнти з 26 центрів Німеччини, госпіталізовані з гострим ішемічним інсультом протягом 72 годин з моменту появи симптомів.
Пацієнти підходили, якщо вони мали або сильно підвищені значення hs-cTn при надходженні вище порогових значень для підозри на інфаркт міокарда без підйому сегмента ST (> 52 нг/л), або рівні hs-cTn вище верхньої межі норми і > 20% зміни при повторних вимірах.
Усі пацієнти пройшли катетеризацію серця, і результат щодо інфаркту міокарда оцінили у 247 пацієнтів (медіаною вік 75 років; 53% чоловіків) командою кардіологів, що не знали рівня тропоніну.
Інфаркт міокарда був діагностований у 126 із 247 пацієнтів (51%), причому 50 пацієнтів (20%) були класифіковані як такі, що мають ІМ 1 типу. Приблизно у двох третин (65%) пацієнтів із діагнозом ІМ не було відомо про ішемічну хворобу серця (ІХС) до коронарної ангіографії.
Попередньо визначена зміна hs-cTn була виявлена у 85 пацієнтів (34%). Динамічна зміна hs-cTn > 50% не була пов’язана з діагнозом ІМ (діагностичне відношення шансів [OR], 0,76; 95% ДІ, 0,45-1,28; основна гіпотеза).
В аналізах чутливості динамічні зміни hs-cTn з порогом > 20% (OR, 0,78; 95% ДІ, 0,47-1,29) або будь-яке відсікання між 0% і 100% для відносних змін hs-cTn не покращували зв'язок з ІМ. Не було виявлено жодного взаємозв'язку між проведенням внутрішньовенного тромболізису та динамічною зміною рівня hs-cTn.
Навпаки, вихідні абсолютні значення hs-cTn на час вступу були незалежно пов'язані з ІМ 1 типу (OR, 1,35; 95% ДІ, 1,07-1,70; P = .01) з найкращими пороговими значеннями для прогнозування ІМ 1 типу , які у 5-10 разів перевищують верхню межу норми.
Ці результати показують, що у пацієнтів з гострим ішемічним інсультом динамічні зміни hs-cTn, що вказують на гостре ушкодження міокарда, не підходять для виявлення ІМ і не розрізняють різні механізми гострого пошкодження міокарда, зазначили дослідники.
Висновок про те, що більшість пацієнтів не мала відомої ІХС, передбачає високу поширеність прихованої ІХС у пацієнтів з інсультом.
Спеціалісти зазначають, що більше пацієнтів з гострим інсультом слід обстежити відповідним чином. Своєчасна оцінка та лікування супутніх ІХС та ІМ можуть допомогти знизити ризик майбутніх серцево-судинних подій у цих пацієнтів.
Незалежно від причинно-наслідкового зв'язку, результати дослідження PRAISE показують, що у значної кількості пацієнтів із гострим ішемічним інсультом спостерігається гострий інфаркт міокарда через розрив бляшки. Ці результати, якщо їх повторити, матимуть суттєві наслідки, оскільки навіть помірно підвищені значення тропоніну часто ігноруються або просто приписуються «наслідкам» інсульту і не вважають ознакою гострого інфаркту міокарда, який вимагає як фармакологічної, так і процедурної терапії.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org