Результати нового дослідження показали, що у пацієнтів з фібриляцією передсердь (ФП)  і цирозом печінки спостерігалася нижча частота великих кровотеч при лікуванні апіксабаном порівняно з ривароксабаном або варфарином.

Крім того, у  пацієнтів з ФП і цирозом печінки, які починали приймати апіксабан, спостерігався значно нижчий рівень геморагічного інсульту порівняно з варфарином.

Не було різниці в тромбоемболічних подіях у всіх групах лікування.

 Науковці провели популяційне когортне дослідження  для вивчення питання ефективності та безпеки апіксабану порівняно з ривароксабаном і варфарином у пацієнтів із цирозом печінки та фібриляцією передсердь. Пацієнти з цирозом печінки та ФП, які починали приймати пероральний антикоагулянт, мали оцінку схильності 1:1 відповідно до антикоагулянту (апіксабан, ривароксабан, варфарин). Основні висновки включали результати ефективності (ішемічний інсульт або системна емболія) та результати безпеки (значний крововилив). Також оцінювали смертність від усіх причин.

Дослідники створили дві відповідні за схильністю пари нових когорт пероральних антикоагулянтів, по 2785 апіксабану або ривароксабану і по 2852 апіксабану або варфарину. У порівнянні з новими користувачами апіксабану, ті, хто розпочинав лікування ривароксабаном, мали вищий рівень великих кровотеч (різниця в частоті 33,1/1000 пацієнто-років; 95% довірчий інтервал [ДІ] 12,9-53,2; співвідношення ризиків [HR] 1,47; 95% ДІ, 1,11-1,94), але не істотно відрізнялася частота ішемічних подій або смерті. У порівнянні з новими користувачами апіксабану, ті, хто починав варфарин, мали вищий рівень великої кровотечі (різниця в частоті 26,1/1000 пацієнто-років; 95% ДІ 6,8-45,3; ЧСС 1,38; 95% ДІ 1,03-1,84). Було помітне підвищення ризику геморагічного інсульту при застосуванні варфарину порівняно з апіксабаном (різниця в частоті 9,47/1000 пацієнто-років, 95% ДІ 2,2-17,2; ЧСС 2,85; 95% ДІ 1,24-6,59). Не було значної різниці в частоті ішемічних подій або смерті між апіксабаном і варфарином.

Вчені дійшли висновку, що серед пацієнтів із цирозом печінки та ФП ті, хто отримували терапію ривароксабану або варфарину, порівняно з апіксабаном, мали вищу частоту великих геморагічних подій.

Спеціалісти зазначають, що це обсерваційне дослідження виявило сприятливий ризик кровотечі, пов’язаний із початком лікування апіксабаном порівняно з ривароксабаном або варфарином у когорті пацієнтів із цирозом печінки та ФП. Однак лише одна третина когорти мала в анамнезі попередню печінкову декомпенсацію, а приблизно 15-20% мали ознаки асциту або гепаторенального синдрому. Таким чином, ці результати можуть не стосуватися пацієнтів із найважчими формами цирозу печінки, але допоможуть забезпечити впевненість клініцистам, які намагаються лікувати пацієнтів із легким та помірним хронічним захворюванням печінки.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org