Результати нового дослідження передбачають, що зниження артеріального тиску у пацієнтів з інсультом після ендоваскулярної терапії не обов’язково є хорошою стратегією.
Попередні результати нового дослідження показали, що використання антигіпертензивного препарату для цільового зниження систолічного артеріального тиску нижче 160 мм рт. ст. або 140 мм рт. ст. у цих пацієнтів може бути некорисним і навіть шкідливим.
Ендоваскулярна терапія стала стандартом лікування пацієнтів з оклюзією великих судин після того, як дослідження показали «значну користь», але близько 50% пацієнтів залишаються інвалідами або помирають через 90 днів.
Дослідники намагалися зрозуміти, що можна зробити, щоб покращити ці результати.
Одним із підходів може бути оптимізація медичного менеджменту.
Дослідження артеріального тиску після ендоваскулярного лікування інсульту-II (BEST-II) включало 120 пацієнтів з ішемічним інсультом у трьох інсультних центрах, середній вік 70 років і 57% жінок, які пройшли ендоваскулярне лікування. Їх рандомізували в одну з трьох цільових груп артеріального тиску: 180 мм рт. ст. або нижче, менше 160 мм рт. ст. або нижче 140 мм рт. ст.
Щоб знизити артеріальний тиск, дослідники використовували внутрішньовенний нікардипін, блокатор кальцієвих каналів, як першу лінію. Медикаментозна терапія розпочалася протягом 1 години після ендоваскулярного лікування та застосовувалося протягом 24 годин, якщо систолічний артеріальний тиск пацієнта був вищим за цільове значення його групи.
У найвищій цільовій групі (менше або дорівнює 180 мм рт. ст.) середній систолічний артеріальний тиск досяг 129 мм рт.ст., у середній цільовій групі (нижче 160 мм рт. ст.) середній систолічний артеріальний тиск становив 131 мм рт. ст., а в найнижчій цільовій групі (менше 140 мм рт. ст.) систолічний артеріальний тиск знизився в середньому до 123 мм рт.ст.
Через 36 годин середній скоригований об’єм інфаркту був дещо нижчим у групі з найнижчим АТ (32,4) порівняно з іншими групами (46,4 для групи 180 мм рт. ст. та 50,7 для групи нижче 160 мм рт. ст.).
Дослідники також вимірювали функціональний стан через 90 днів за допомогою модифікованої шкали Ренкіна (mRS). Виявилось, що зважений за корисністю mRS був дещо нижчим у групі з найнижчим артеріальним тиском (0,507) порівняно з групами з вищим цільовим АТ (0,584 і 0,475, відповідно, для груп 180 мм рт. ст. і нижче 160 мм рт. ст.).
Науковці зазначають, якщо зниження АТ покращує результати, то це покращення є незначним, і є тенденції, які свідчать про те, що насправді це може бути шкідливим.
Дослідники підкреслили, що клініцистам слід бути обережними щодо автоматичного зниження АТ в цій популяції пацієнтів і рішення щодо цільового зниження АТ слід приймати індивідуально.
Спеціалісти стверджують, що дослідження є своєчасним і важливим, враховуючи невизначеність щодо контролю артеріального тиску після повторного відкриття судини за допомогою ендоваскулярного лікування.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org