Ось ключові моменти з рекомендацій Європейського товариства кардіологів (ESC) 2024 року щодо лікування хронічних коронарних синдромів :

Термін ХКС описує клінічні прояви ішемічної хвороби серця (ІХС) у періоди стабільності, особливо до або після гострого коронарного синдрому (ГКС). Важливо, що симптоми міокардіальної ішемії через обструктивний атеросклеротичний ІХС можуть збігатися з тими, що виникають через мікросудинне коронарне захворювання або вазоспазм. Характеристика ендотипів важлива для призначення відповідної медичної терапії пацієнтів зі стенокардією з необструктивними коронарними артеріями (ANOCA)/ішемією з необструктивними коронарними артеріями (INOCA).

1. Менеджмент осіб з підозрою на ХКС включає чотири кроки:

КРОК 1. Загальна клінічна оцінка, спрямована на оцінку симптомів ХКС, виключення несерцевих причин болю в грудях та виключення ГКС. Першочергова оцінка включає запис 12-канальної ЕКГ, базові аналізи крові, а також у вибраних пацієнтів рентген грудної клітини та обстеження функції легень. Це обстеження може бути проведене лікарем загальної практики.

КРОК 2. Подальше кардіологічне обстеження, що включає ехокардіографію в спокої для виключення дисфункції лівого шлуночка та клапанної хвороби серця. Далі рекомендовано оцінити ймовірність наявності обструктивного ІХС для вирішення питання подальшого тестування.

КРОК 3. Діагностичні тести для встановлення діагнозу ХКС та визначення ризику майбутніх подій у пацієнта.

КРОК 4. Заключний етап включає модифікацію способу життя та факторів ризику у поєднанні з медикаментами, що впливають на захворювання. Часто потрібна комбінація антиангінальних препаратів, а коронарна реваскуляризація розглядається, якщо симптоми не піддаються медикаментозному лікуванню або наявний високий ризик ІХС. Якщо симптоми зберігаються після виключення обструктивної ІХС, необхідно враховувати можливість мікросудинної хвороби або вазоспазму.

3. Додавання факторів ризику до класичних моделей оцінки передтестової ймовірності обструктивної атеросклеротичної ІХС покращує ідентифікацію пацієнтів з дуже низькою (≤5%) ймовірністю ІХС, для яких можна розглянути відмову від діагностики.
4. Першочергові діагностичні тести при підозрі  ХКС повинні проводитися неінвазивними анатомічними або функціональними методами візуалізації. Вибір початкового неінвазивного тесту повинен базуватися на передтестовій ймовірності обструктивного ІХС, інших характеристиках пацієнта та наявності можливостей проведення та експертів для оцінки результатів.
5. Коронарна комп'ютерна томографічна ангіографія (ККТА) є кращим методом для виключення обструктивного ІХС і виявлення не обструктивного ІХС. Функціональна візуалізація допомагає встановити зв'язок симптомів з міокардіальною ішемією, оцінити життєздатність міокарда та приймати рішення щодо коронарної реваскуляризації. Позитронно-емісійна томографія є кращою для вимірювання абсолютного кровотоку в міокарді, але магнітно-резонансні дослідження перфузії серця також можуть бути альтернативою.Вибіркова візуалізація серця другої лінії з функціональними тестами у пацієнтів з аномальними результатами ККТА може покращити вибір пацієнтів для проведення інвазивної коронарної ангіографії (ІКА).
6. ІКА рекомендується для діагностики обструктивного ІХС у пацієнтів з дуже високою передтестовою або післятестовою ймовірністю захворювання, важкими симптомами, що не піддаються медикаментозній терапії, стенокардією при низьких навантаженнях або високим ризиком подій. При проведенні ІКА рекомендовано оцінювати функціональну тяжкість проміжних стенозів за допомогою інвазивних функціональних тестів (фракційний резерв потоку, індекс хвилевої безперервності) перед реваскуляризацією.
7. Одночасне призначення одного антитромбоцитарного препарату, аспірину або клопідогрелю, рекомендовано для довготривалого лікування пацієнтів з обструктивною атеросклеротичною ІХС. Для пацієнтів з високим тромботичним ризиком доцільне тривале лікування двома антитромбоцитарними препаратами, якщо ризик кровотеч невеликий.
8. Серед пацієнтів з ХКС і нормальною функцією лівого шлуночка, без значущих уражень головної стовбурової або передньої міжшлуночкової артерії, поточні дані свідчать, що реваскуляризація не подовжує загальну тривалість життя у порівнянні з медикаментозною терапією.
9. Серед пацієнтів зі складною багатосудинною ІХС без уражень лівої коронарної артерії, особливо у разі наявності цукрового діабету, дані свідчать про більш тривале виживання після операції шунтування коронарних артерій, ніж після черезшкірного коронарного втручання.
10. Модифікація способу життя та факторів ризику у поєднанні з медикаментами, що впливають на перебіг хвороби, та антиангінальними препаратами є основою лікування ХКС. Спільне прийняття рішень між пацієнтами та медичними працівниками, що ґрунтується на пацієнт-орієнтованому підході, є ключовим для визначення відповідного терапевтичного шляху. Освіта пацієнтів є важливою для поліпшення контролю факторів ризику в довгостроковій перспективі.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org