Захворювання #перикард’у є відносно рідкою патологією, однак їх складно діагностувати через схожість клінічної картини з більш розповсюдженими станами – наприклад, ішемічною хворобою серця і серцевою недостатністю. Виходячи з обмеженої кількості даних доказової медицини, діагностичні і терапевтичні стратегії при захворюваннях перикарду більшою мірою були засновані на думках експертів чи погоджувальних положеннях. Європейська асоціація з серцево-судинної візуалізації (EACVI) нещодавна опублікувала позиційний документ щодо використання різних методів візуалізації в діагностиці і веденні пацієнтів з захворюваннями перикарду.
Метою даного документа стала спроба стандартизації діагностичних критеріїв і впровадження використання різних методів візуалізації в процесі діагностики патології перикарду.
Документ починається з розгляду ознак, що можуть бути оцінені за допомогою кожного з методів, а також переваг і недоліків методів при нормі і різноманітних патологіях перикарду. Підкреслюється важлива роль трансторакальної ехокардіографії в діагностиці і веденні пацієнтів з тампонадою і констрикцією перикарду, а також важливість спекл-трекінг ехокардіографії і доплерографії у диференційній діагностиці констриктивного перикардиту і рестриктивної кардіоміопатії.
В положенні пропонується алгоритм, що може ефективно застосовуватися у вирішенні питання про необхідність проведення різних діагностичних процедур при гострому перикардиті і його можливих ускладненнях.
Окремо наголошується, що проведення ехокардіографії (ЕхоКГ) є достатнім для виявлення наявності перикардіального випоту і оцінки гемодинамічних критеріїв тампонади чи констриктивного перикардиту.
Описано три основні сценарії; наявність перикардіального випоту, що ускладнена тампонадою; наявність помірного чи великого перикардіального випоту, що може ускладнитись, або не ускладнитись, розвитком констриктивного перикардиту (випотно-констриктивний #перикардит), що може потребувати консервативного лікування чи транскутанного дренажу в залежності від клінічних обставин; врешті, наявність мінімального випоту чи взагалі його відсутність з або без наявності ознак констриктивного перикардиту, що можуть бути вирішені медикаментозними методами (транзиторний перикардит) чи залишатися, незважаючи на проведене лікування, і потребувати хірургічного втручання. У випадку, якщо при проведенні ехокардіографії у пацієнта визначається тампонада, показане негайне проведення перикардіоцентезу під контролем #ЕхоКГ без додаткових методів дослідження, окрім проведення контрольного ЕхоКГ після процедури з метою визначення кількості залишкової рідини. Також додаткові методи не показані, якщо при проведенні ЕхоКГ виявлена невелика кількість чи відсутність випоту, окрім випадків підозри на осумкований перикардит, при якому проведення компьютерної томографії чи магнітно-резонансної томографії зможе допомогти у встановленні діагнозу.
Для пацієнтів з підозрюваним за даними ЕхоКГ констриктивним перикардитом мають застосовуватися протизапальні препарати з метою можливого розрішення перикардиту. Проведення МРТ з пізнім підсиленням гадолінієм може стати предиктором оборотності констриктивного перикардиту на фоні протизапальної терапії. У випадку, якщо на фоні терапії ознаки констриктивного перикардиту не зникають або він від початку був тяжким, має вирішуватись питання про проведення перикардіотомії, при цьому проведення КТ може стати корисним у оцінці товщини перикарду і його кальцифікації.
У пацієнтів з гострим перикардитом може спостерігатись помірний чи великий випіт, що в подальшому може ускладнитись розвитком випітно-констриктивного перикардиту. У таких пацієнтів #КТ і #МРТ дуже корисні в оцінці природи випоту і диференціації між серозною рідиною, ексудатом і геморагічним вмістом.
Зважаючи на те, що більш швидке накопичення великих об’ємів у таких пацієнтів може перешкоджати діастолічному наповненню правих відділів навіть у відсутності тампонади, має знадобитися проведення транскутанного дренажу з наступною візуалізацією і лабораторним аналізом з метою виявлення етіології випоту. В цьому випадку КТ і МРТ можуть бути використані для оцінки екстра-кардіальних структур, особливо травматичної і неопластичної етіології.
Також розглянута здатність різних візуалізаційних методик в діагностици і диференціації рідкісних патологій перикарду, таких як вроджена відсутність перикарду, перикардіальні кісти і дивертикули, первинні пухлини перикарду. Незважаючи на те, що ехокардіографія залишається методом вибору, висока роздільна здатність і можливість характеризації тканин і оцінки екстра-кардіальних структур надає КТ і МРТ переваги в оцінці даних рідкісних станів.
У документі #EACVI, як і в попередніх рекомендаціях, відмічається, що додаткові методи візуалізації мають застосовуватися лише у випадку, якщо дані трансторакальної ЕхоКГ є субоптимальними чи в окремих випадках – планування перикардіотомії, необхідності в характеризації тканини і оцінці відповіді на прийом протизапальних препаратів.
#echocardiography, #CMR, #CT, #pericarditis, #CP
Літературні посилання знаходяться в редакції www.WebCardio.org