Оновлена консенсусна заява щодо транскатетерного закриття вушка лівого передсердя (LAAC) зосередила увагу на відборі пацієнтів для процедури, зокрема рекомендуючи, що процедура підходить для пацієнтів з неклапанною фібриляцією передсердь, які мають ризик тромбоемболії, яким не підходять  прямі пероральні антикоагулянти (НОАК) і мають хороші шанси прожити принаймні ще рік.

Спеціалісти також дають рекомендації щодо того, скільки досвіду повинні мати оператори, скільки процедур вони повинні виконувати, щоб підтримувати свої навички, а також коли і як використовувати візуалізацію та призначати НОАК.

Ця заява є першим оновленим керівництвом для LAAC з 2015 року. Науковці зазначають, що  ця сфера розширилася та еволюціонувала, наприклад, показання стали більш зрілими та конкретнішими, а технічні етапи процедури - вдосконалені.

Крім того цей консенсус справді підсумовує всю практику проведення транскатетерних процедур,  це всеосяжний документ з точки зору рекомендацій щодо того, для кого необхідно виконувати процедуру, як це робити, як направляти на процедуру, на які ускладнення слід звернути увагу та як вести пацієнтів після процедури, чи то за допомогою антитромботичної терапії та/або спостереження за пристроєм.

Загалом заява містить 13 рекомендацій для LAAC. Заява була написана спільно американським Товариством кардіоваскулярних ангіографій і інтервенцій та Товариством серцевого ритму. Американський коледж кардіології та Товариство серцево-судинної комп’ютерної томографії підтримали цю заяву. Серед рекомендацій:

• Транскатетерна LAAC підходить для пацієнтів із неклапанною фібриляцією передсердь із високим ризиком тромбоемболії, але для яких довготривала пероральна антикоагуляція може бути протипоказана та які мають очікувану тривалість життя щонайменше 1 рік.
• Оператори повинні виконати щонайменше 50 попередніх лівосторонніх абляцій або структурних процедур і щонайменше 25 транссептальних пункцій (TSP). Лікарі з інтервенційної візуалізації повинні мати досвід супроводу 25 або більше TSP, перш ніж самостійно проводити процедури LAAC.
• Щоб підтримувати навички, оператори повинні виконувати 25 або більше TSP і принаймні 12 LAAC протягом кожного 2-річного періоду.
• Для операторів, які знаходяться на початковому етапі навчання, має бути доступна резервна серцево-судинна хірургія на місці.
• Перед проведенням LAAC необхідно провести базову візуалізацію за допомогою черезстравохідної ехокардіографії (ЧСЕхоКГ) або комп’ютерної томографії серця.

• Інтрапроцедурний візуалізаційний контроль за допомогою ЧСЕхоКГ або внутрішньосерцевої ехокардіографії.

• Необхідно дотримуватися маркування кожного конкретного пристрою LAAC для технічних аспектів процедури.

• Рекомендовано детально ознайомитися зі запобіганням, розпізнаванням та лікуванням ускладнень LAAC.

• Перед випискою необхідно виконати 2-вимірну ЧСЕхоКГ, щоб виключити перикардіальний випіт і емболізацію пристроєм.

• Антикоагулянтна терапія при тромбах, пов'язаних із пристроєм.

• Антитромботична терапія варфарином, НОАК або подвійна антитромбоцитарна терапія після LAAC на основі вивченої схеми та інструкцій для кожного конкретного пристрою, з урахуванням ризиків кровотечі для кожного пацієнта.

• ЧСЕхоКГ або комп’ютерна томографія серця через 45-90 днів після LAAC для спостереження за пристроєм для роботи пристрою та тромбу, пов’язаного з пристроєм.

У заяві також містяться рекомендації щодо запобіжних заходів. Не рекомендовано  використовувати рутинне закриття ятрогенних дефектів міжпередсердної перегородки, пов’язаних із LAAC, і зазначено, що слід уникати комбінованих процедур із LAAC, таких як структурні втручання та ізоляція легеневих вен, оскільки очікуються дані рандомізованих контрольованих досліджень.

Науковці вважають, що суворі стандарти, викладені в заяві, допоможуть підтримувати високий рівень безпеки для процедури в умовах її швидкого впровадження.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org