Результати нового дослідження HELIOS-B показали, що вутрисіран, препарат, що пригнічує гени, продемонстрував значне зниження загальної смертності та повторних серцево-судинних подій у пацієнтів із кардіоміопатією, асоційованою з транстиретиновим амілоїдозом (ATTR-CM), що свідчить про можливість наявності другого класу препаратів для уповільнення прогресування цього смертельного захворювання.

Транстиретиновий амілоїдоз виникає через неправильне згортання білка транстиретину, який накопичується у вигляді амілоїдних фібрил у різних органах, включаючи серце, де він може викликати кардіоміопатію, прогресуючу серцеву недостатність і смерть. Тафамідіс, перший препарат, схвалений для лікування цього стану, є стабілізатором транстиретину, що запобігає неправильному згортанню білка.

Тафамідіс доступний з 2019 року, але вутрисіран має інший механізм дії. Це терапія з використанням інтерференції РНК, яка інгібує мРНК печінкового TTR, що призводить до швидкого зниження патологічного білка до того, як утворюються мономери, що викликають амілоїдоз.

Науковці зазначають, що до цього часу існував тільки тафамідіс. Вутрисіран є важливою терапією, оскільки має абсолютно інший механізм дії, що дає ще один варіант терапії для великої кількості пацієнтів, у яких спостерігається прогресування на фоні лікування тафамідисом.

У дослідженні HELIOS-B 655 пацієнтів із ATTR-CM були рандомізовані для отримання 25 мг вутрисірану шляхом підшкірної ін'єкції або плацебо кожні 12 тижнів протягом до 36 місяців. На момент початку дослідження 40% учасників вже приймали тафамідіс. Первинна кінцева точка — комбінований показник смерті з будь-яких причин та повторних серцево-судинних подій (госпіталізацій або невідкладних госпіталізацій через серцеву недостатність) — була на 28% нижчою у групі вутрисірану порівняно з групою плацебо (коефіцієнт ризику [HR] 0,72).

Послідовна ефективність вутрисірану спостерігалася у всіх підгрупах пацієнтів, включаючи тих, хто отримував тафамідіс на початковому етапі, та тих, хто не отримував цей препарат.

Нові ліки призвели до 33% зниження основної кінцевої точки у пацієнтів, які отримували вутрисіран як монотерапію (HR 0,67), та до 21% зниження у пацієнтів, які одночасно приймали тафамідіс (HR 0,79).

Крім того, було зафіксовано значне зниження смертності в загальній популяції (HR 0,69; P = 0,04).

У пацієнтів з ранніми стадіями захворювання ефекти щодо всіх кінцевих точок були особливо вираженими, що підкреслює необхідність якнайшвидшого початку найефективнішого лікування.

Дослідники запевняють, що вутрисіран досяг статистичної значущості щодо основної та всіх вторинних кінцевих точок у загальній популяції та при монотерапії, продемонструвавши глибокі та однозначні переваги щодо серцево-судинних результатів (включаючи смертність) та прогресування захворювання. Хоча препарат ще не схвалений регулюючими органами, дані підтримують вутрисіран як новий стандарт лікування для пацієнтів з ATTR-CM, як першочерговий вибір для нововиявлених пацієнтів, а також як терапію для заміни або додавання у пацієнтів, у яких спостерігається прогресування на фоні тафамідісу.

Це перший препарат класу генетичного пригнічення, розроблений для лікування ATTR-CM.

Ці ліки працюють краще, коли їх призначають на ранніх стадіях захворювання. Однією з переваг пригнічуючих агентів, таких як вутрисіран, є те, що рівень транстиретину можна вимірювати  для визначення ефективності лікування.

Приблизно 10-15 років тому науковці вважали, що ATTR-CM надзвичайно рідкісне захворювання. Але завдяки вдосконаленню методів візуалізації  все змінилося. ATTR-CM тепер можна діагностувати неінвазивно, а групи ризику можуть проходити скринінг. Останні дослідження показують, що це захворювання вражає близько 6% до 28% пацієнтів із серцевою недостатністю із збереженою фракцією викиду та гіпертрофією лівого шлуночка, і 13% до 16% пацієнтів, направлених на транскатетерну імплантацію аортального клапана.

Тафамідіс вперше показав зниження загальної смертності та госпіталізацій через серцево-судинні захворювання в дослідженні ATTR-ACT, у якому брало участь лише 440 пацієнтів. За останній рік інший стабілізатор TTR, акорамідіс, показав ефективність для аналогічної кінцевої точки.

Спеціалісти заявляють, що ці дослідження вражають, оскільки в них залучено лише кілька сотень пацієнтів, але вони все одно показують чітке зниження за жорсткими кінцевими точками. HELIOS-B - це перше дослідження з препаратом, що пригнічує гени при ATTR-CM, і воно також демонструє ефективність за основними жорсткими серцево-судинними кінцевими точками, такими як смертність і госпіталізації через серцево-судинні захворювання.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org