Результати нового дослідження показали, що інгібітори натрійзалежного котранспортера глюкози 2-го типу (SGLT2) безпечні та добре переносяться пацієнтами із серцевою недостатністю (СН), пов'язаною з вродженою вадою серця у дорослих (ВВС), та знижують частоту госпіталізацій.
Науковці зазначають, що тепер є надія на існування фармакотерапії, яка дійсно може вплинути на перебіг захворювання.
Пацієнти з вродженими вадами серця зазвичай піддаються хірургічним втручанням у молодому віці, хоча вони і не «виліковуються», і у багатьох із них пізніше розвивається СН.
Спеціалісти говорять, що СН часто недооцінюється у пацієнтів із ВВС, частково тому, що їм важче ідентифікувати свої симптоми, ніж пацієнтам із набутою СН. У таких хворих все життя були проблеми із серцевою діяльністю, це не схоже на раптовий початок СН, як після інфаркту міокарда.
Інгібітори SGLT2 є відносно новим класом препаратів, які, як було показано, знижують ризик погіршення СН та смертності від серцево-судинних захворювань у пацієнтів з СН. Автори відзначили різке збільшення кількості призначень інгібіторів SGLT2 у чотирьох європейських центрах ВВС з 2021 року.
До нового багатоцентрового ретроспективного когортного дослідження увійшли 174 пацієнти з ВВС, які отримували інгібітори SGLT2, середній вік 48,7 років. Відповідно до системи класифікації Європейської асоціації кардіологів, 51,1% мали важкі вроджені вади серця.
СН була основним показанням до призначення інгібітора SGLT2 у переважної більшості (93,1%) учасників, за нею слідував цукровий діабет 2 типу (6,3%), а потім хронічна хвороба нирок (0,6%). Більшість пацієнтів розпочинали прийом дапагліфлозину або емпагліфлозину у стандартній дозі 10 мг один раз на день.
Понад дві третини пацієнтів (68,8%) приймали як мінімум три препарати від СН. Інгібітор АПФ, блокатор рецепторів ангіотензину або інгібітор рецепторів ангіотензину-неприлізину було призначено у 83,1% пацієнтів.
Первинним результатом дослідження була безпека та переносимість інгібіторів SGLT2, яку визначали шляхом оцінки побічних ефектів, припинення терапії, смертності та індексів безпеки в період від 2 тижнів до 3 місяців після початку прийому інгібітора SGLT2, включаючи вагу, артеріальний тиск та рівень натрію, калію, глюкози та креатиніну.
Протягом середнього періоду спостереження 77 місяців у 10,3% пацієнтів розвинулися побічні ефекти, а 6,9% припинили терапію.
Ці результати відображають масштабніші дослідження інгібіторів SGLT2 при звичайній СН.
Однак у одного пацієнта розвинулася гангрена Фурньє (некротичний фасціїт), яка потребувала хірургічної обробки та відміни інгібітора SGLT2. У трьох пацієнтів (1,7%) спостерігалися рецидивні інфекції сечовивідних шляхів, які успішно лікувалися пероральними антибіотиками. Значних змін у вазі, рівню натрію, калію чи глюкозі не спостерігалося. Хоча діастолічний артеріальний тиск суттєво не змінився, відбулося значне зниження систолічного артеріального тиску.
Статистично значуще збільшення креатиніну порівняно з вихідним рівнем було виявлено в одного пацієнта, який припинив прийом інгібітора SGLT2.
За час спостереження близько 2,3% пацієнтів померли через причини, не пов'язані з інгібіторами SGLT2.
Усього 23,5% було госпіталізовано з приводу СН; 70% протягом 12 місяців, що передували початку терапії інгібіторами SGLT2, та 30% під час наступного спостереження. Частота госпіталізацій з приводу СН протягом 6 місяців після призначення інгібітора SGLT2 була втричі нижчою, ніж за 6 місяців до лікування (відносна частота госпіталізацій = 0,30; 95% ДІ 0,14-0,62; P = 0,001).
Науковці зазначають, що багато ще невідомо про кардіопротекторну дію інгібіторів SGLT2. Зниження кількості госпіталізацій щодо СН може сигналізувати про потенційну користь для пацієнтів із ВВС із СН, але залишаються фундаментальні питання щодо механізмів, за допомогою яких інгібітор SGLT2 впливає на цю зміну. Наприклад, який вплив супутніх захворювань на лікування інгібітором SGLT2?
Вчені наголосили на важливості єдиного визначення СН, пов'язаної з ВВС, яке враховувало б різні анатомічні підгрупи та створювало таку необхідну доказову базу про те, як точно діагностувати та класифікувати СН, пов'язану з ВВС.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org