Застосування #бівалірудин’у прі проведенні транскатетерного протезування аортального клапану за допомогою трансфеморального доступу не асоційоване ні з достовірним зниженням ризику кровотеч, ні зі зниженням ризику ішемічних подій у порівнянні з #гепарин’ом.

Незважаючи на те, що автори виявили тенденцію до зниження рівнів масивни кровотеч впродовж 48 годин при застосуванні бівалірудину, різниця між групами не досягла статистичної достовірності.

За словами головного дослідника, бівалірудин, період напівжиття якого складає 25 хвилин, розглядався в якості можливої альтернативи гепарину з метою зниження ризику кровотеч, які можуть виникати прі проведенні транскатетерного протезування аортального клапану.

Результати даного дослідження – #BRAVO 3 – були представлені на сесії Конгресу транскатетерного лікування серцево-судинних захворювань.

Загалом в дослідженні взяло участь 802 пацієнти з аортальним стенозом, яким проводили трансфеморальне транскатетерне протезування аортального клапану. У пацієнтів першої групи застосовували бівалірудин, пацієнтам другої групи вводили нефракціонований гепарин (#НФГ). Бівалірудин спочатку вводили болюсно в дозі 0.75 мг/кг, а потім продовжували введення шляхом інфузії зі швидкістю 1.75 мг/кг на годину. Інфузія препарату припинялась одразу ж після імплантації клапану. Гепарин призначався в дозі, яка дозаоляла досягти часу активованого згортання крові на рівні більше 250 секунд.

Всім пацієнтам мінімум впродовж 12 місяців після втручання призначався аспірин , а на час перебування в лікарні – клопідогрель в дозі 75 мг/добу.

Масивні кровотечі виникли у 6.9% з 398 пацієнтів групи бівалірудину і у 9.0% з 404 пацієнтів групи гепарину. Різниця між групами виявилась недостовірною (ВР 0.77; 95% ДІ 0.48-1.23). Інші параметри кровотечі, включаючи важкість, загрозу життю чи масивність не виявили перевог бівалірудину.

Через 30 днів після оперативного втручання масивні кровотечі + основні небажані кардіальні події (МАСЕ) виникли у 14.4% пацієнтів групи бівалірудину і у 16.1% - групи гепарину (ВР 0.89; 95% ДІ 0.64-1.24).

Також автори відмітили зростання ризику гострого ушкодження нирок при застосуванні бівалірудину, в основному першого ступеня, яке було задокументоване при підвищенні рівня креатиніну плазми крові більше ніж на 26 мкмоль/л чи при зростанні в 1.5-2 рази від вихідного.

#кардіохірургія, #TAVR, #bivalirudin, #heparin, #UFH

Літературні посилання знаходяться в редакції www.WebCardio.org