Результати дослідження ATPCI показали, що додавання триметазидину до оптимальної медикаментозної терапії після успішного перкутантного коронарного втручання (ПКВ) з приводу стабільної стенокардії або інфаркту міокарда (ІМ) без підйому сегмента ST не покращує результатів пацієнта.

Триметазидин рекомендується як терапія другої лінії при стенокардії після β-блокаторів та блокаторів кальцієвих каналів в рекомендаціях ESC по хронічному коронарному синдромі від 2019 року.

У дослідженні взяли участь 6007 пацієнтів зі стабільною стенокардією або ІМ без підйому сегмента ST після успішного планового або термінового ПКВ, які були визначені до групи стандартної медикаментозної терапії або  групи триметазидину, який вони отримували в дозі 35 мг два рази на день.

Пацієнти з тяжкою серцевою недостатністю, клапанними вадами серця, аритмією, нирковою недостатністю або гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST були виключені.

Більшість пацієнтів (77% чоловіків) страждали стенокардією III / IV класу і отримували аспірин плюс інгібітор P2Y12 (97%), гіполіпідемічні засоби (96,6%), інгібітори РАС (82,2%) і  β-адреноблокатори (83,9%). Чверть пацієнтів отримували блокатори кальцієвих каналів (27,6%). В цілому 2517 пацієнтів перенесли екстрене ПКВ і 3490 - планове ПКВ.

Згідно з результатів  дослідженням, після середнього періоду спостереження в 47,5 місяців комбінована первинна кінцева точка (серцева смерть, госпіталізація з приводу серцевих подій або рецидивуюча/стійка стенокардія) спостерігалася у 23,3% пацієнтів з групи триметазидину і 23,7% з контрольної групи.

Поширеність окремих  її компонентів була аналогічною:

• серцева смерть: 2,1% проти 2,6% (ВР 0,81)

• госпіталізація з приводу серцевих нападів: 13,4% проти 13,4% (ВР 1,01).

• стенокардія, яка веде до коронарної ангіографії: 16,9% проти 16,6% (ВР 1,02)

• стенокардія, яка веде до збільшення/переходу на антиангінальні препарати (ВР 1,01)

Не було міжгрупових відмінностей в вторинній кінцевій точці, яка включала компоненти первинної кінцевої точки плюс ішемію, що веде до коронарної ангіографії і збільшення або переходу на антиангінальну терапію. Цей результат стався у 23,5% і 24,0% пацієнтів в групі триметазидину і контрольній групі, відповідно (ВР 0,98; 95% ДІ 0,88-1,08).

Результати були аналогічними, коли первинна кінцева точка аналізувалася на підставі того, перенесли пацієнти планове ПКВ (ВР, 0,94; 95% ДІ, 0,82-1,08) або термінове ПКВ (ВР, 1,04; 95% ДІ , 0,88 - 1,22).

Науковці дійшли висновку, що з огляду на відсутність ефективності, триметазидин не має застосовуватися в досліджуваній популяції.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org