Результати нового аналізу показали, що, препарат від діабету та для схуднення семаглутид покращує симптоми, пов’язані із серцевою недостатністю (СН), та фізичні обмеження незалежно від застосування діуретиків у пацієнтів із СН, пов’язаною з ожирінням та  збереженою фракцією викиду (ФВ).

Семаглутид мав стабільні позитивні ефекти на вагу тіла, фізичну активність та біомаркери запалення  у різних підгрупах пацієнтів, незалежно від використання діуретиків та їх дози. Переваги були особливо значними у пацієнтів, які приймали петльові діуретики на початковому етапі.

Дослідження виявило, що семаглутид призвів до зниження добової дози петльового діуретика приблизно на 20% порівняно з плацебо, зменшив початок прийому нових петльових діуретиків на 77% і збільшив більш ніж у 2,5 рази припинення прийому петльового діуретика.

Поточний аналіз  об’єднав дані двох досліджень, STEP-HFpEF і STEP HFpEF DM , щоб перевірити ефективність і безпеку семаглутиду 2,4 мг один раз на тиждень при застосуванні різних доз діуретиків і зміни в застосуванні діуретиків протягом 52 тижнів.

У дослідженнях STEP-HFpEF рандомізували 1145 пацієнтів віком від 18 років з індексом маси тіла > 30 для стандартного лікування плюс семаглутид або плацебо з поступовим підвищенням дози протягом перших 16 тижнів. 

На 20, 36 і 52 тижнях пацієнтів оцінювали щодо застосування, типу та дози діуретиків, причому петльові діуретики, тіазидні діуретики та агоністи мінералокортикоїдних рецепторів усі вважалися діуретиками. Усі дози діуретиків були переведені в еквіваленти фуросеміду .

Дослідники повідомили, що серед груп, що використовували діуретики, додавання семаглутиду до стандартної терапії призвело до більшого покращення оцінок за Канзаським опитувальником з кардіоміопатії, ніж плацебо.  Пацієнти, які не отримували діуретиків, покращили свої оцінки на 3,2 бали; ті, хто отримував > 40 мг/добу петльових діуретиків, покращили свої оцінки на 11,6 балів.

Навпаки, семаглутид був стабільно ефективним у зниженні ваги тіла незалежно від дози діуретиків або використаних діуретиків при цьому пацієнти втратили 6,9%-9,4% ваги протягом періоду дослідження. Також покращилась відстань, яку можна пройти за 6 хвилин, рівні С-реактивного білка та натрійуретичного пептиду. 

У ході дослідження пацієнти, які отримували семаглутид, значно частіше зменшували дозу петльового діуретика, ніж ті, хто отримував плацебо, а також рідше збільшували дозу. У середньому пацієнти, що приймали семаглутид зменшили свою дозу петльових діуретиків на 17%, тоді як група плацебо збільшила свою дозу на 2,4%, що призвело до орієнтовної різниці в лікуванні 11,8 мг/добу.

Групи, які приймали семаглутид, також мали значно меншу ймовірність почати прийом нового петльового діуретика, ніж ті, хто приймав плацебо, — 20,1% проти 6,1%, і частіше припиняли прийом петльових діуретиків — 5,9% проти 2,3%.

За словами науковців, ці результати свідчать про модифікуючий ефект на захворювання семаглутиду при СН, пов’язаній з ожирінням, та збереженою фракцією викиду.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org