Нове обсерваційне дослідження продемонструвало, що люди з серцевою недостатністю (СН) в анамнезі, незалежно від її типу, мають більший ризик виникнення  ускладнень і смерті після госпіталізації з приводу  COVID-19.

СН була пов'язана з майже двократним ризиком госпітальної смертності та лікуванням у відділенні інтенсивної терапії та більш ніж триразовим ризиком ШВЛ, незважаючи на поправку на 18 факторів, включаючи расу, ожиріння, діабет, попереднє лікування і тяжкість захворювання.

Несприятливі наслідки були високими незалежно від того, чи мали пацієнти СН із збереженою, середньої або зниженою фракцією викиду лівого шлуночка (СНзберФВ /СНсер.ФВ / СНзнижФВ).

Дослідження також підтвердило, що немає зв'язку між використанням інгібіторів РААС і гіршими результатами у пацієнтів з COVID-19.

В рамках цього аналізу науковці дослідили 6439 пацієнтів, що поступили з COVID-19 на лікування в одну з п'яти лікарень Нью-Йорку в період з 27 лютого по 26 червня. Середній вік становив 65,3 року, 45% становили жінки, третину приймала інгібітори РААС перед надходженням до медичного закладу.

Серцева недостатність була виявлена ​​у 422 пацієнтів (6,6%), з яких 250 пацієнтів мали СНзберФВ (≥50%), 44 мали СНсерФВ (від 41% до 49% ) і 128 мали СНзнижФВ (≤40%).

Пацієнти з серцевою недостатністю в анамнезі значно більш тривало перебували в лікарні, ніж пацієнти без серцевої недостатності (8 днів проти 6 днів), мали підвищену потребу в інтубації (22,8% проти 11,9%) і велика частина потребувала інтенсивної терапії (23, 2% проти 16,6%) також спостерігалися гірші показники  смертності  (40% проти 24,9%).

Після коригування різноманітної регресії СН зберігалася як незалежний фактор ризику для лікування у ВІТ (відношення шансів [OR], 1,71; 95% ДІ, 1,25 - 2,34), інтубації і ШВЛ (OR, 3,64; 95% ДІ, 2,56 - 5,16). і госпітальна смертність (OR 1,88; 95% CI 1,27-2,78).

Кардіогенний шок (7,8% проти 2,3% проти 2%) і пов'язані з серцевою недостатністю причини для 30-денної повторної госпіталізації (47,1% проти 0% проти 8,6%) були значно вище у пацієнтів з СНзнижФВ, ніж у пацієнтів з СНсерФВ або СНзберФВ.

Крім того, смертність була нижчою у пацієнтів з СНсерФВ (22,7%), ніж у пацієнтів з СНзнижФВ (38,3%) і СНзберФВ (44%). Група була невеликою, але результати показали, що пацієнти з СНсерФВ можуть мати кращий прогноз, тому що вони можуть представляти чіткий і більш сприятливий фенотип СН.

Головний висновок полягає в тому, що наявність серцевої недостатності, незалежно від ФВ, пов'язане з поганими результатами, і лікарі повинні проявляти пильність до таких пацієнтів.

Літературні питання знаходяться в редакції Webcardio.org