Згідно з результатами нового європейського дослідження, оклюзія вушка лівого передсердя (ОВЛП) при фібриляції передсердь з високим ризиком запобігає інсульту, так само як і прямі оральні антикоагулянти (ПОАК) при більш низькому ризику великої кровотечі.

Дослідники стверджують, що дослідження може надати достатньої підтримки інтервенційним кардіологам для розгляду ОВЛП у окремих пацієнтів, поки рандомізовані клінічні випробування не дадуть більш переконливі докази.

Результати показують, що ОВЛП перевершує ПОАК у пацієнтів з ФП, у яких прогнозується високий ризик інсульту і кровотечі, і доповнює докази того, що ОВЛП є багатообіцяючою стратегією профілактики інсульту у окремих пацієнтів з ФП.  

У дослідженні порівнювалися результати 1 078 пацієнтів з обсерваційного дослідження Amulet, у яких було проведено ОВЛП в період з червня 2015 року по вересень 2016 року, з +1184 пацієнтами, які отримували терапію ПОАК, відібраними на основі зіставлення показників схильності з двох данських національних регістрів. Популяція ОВЛП була проспективно включена в 61 центр в 17 країнах. У досліджуваній популяції був високий ризик інсульту і кровотечі; приблизно у однієї третини був попередній інсульт і приблизно у трьох чвертей був попередній епізод кровотечі. Середній вік склав 75 ​​років.

У групі ОВЛП випадки первинного результату - інсульту, великої кровотечі або смерті від всіх причин – склали 256 проти 461 випадку в групі ПОАК із середнім періодом спостереження 2 роки. Річна частота подій була значно нижче для групи ОВЛП: 14,5 проти 25,7 на 100 пацієнтів-років в групі ПОАК. Дослідники підрахували, що група ОВЛП мала зниження  відносного ризику на 43%.

З групи ОВЛП 155 пацієнтів (14,5%) померли протягом періоду спостереження, 35% з них від серцево-судинних причин, тоді як 308 (26%) пацієнтів в групі ПОАК померли з аналогічним відсотком, 36%, від серцево-судинних причин.

Частота інсульту була однаковою між двома групами: 39 в групі ОВЛП проти 37 у пацієнтів ПОАК, що дає на 11% більший ризик для першої. Ризик великої кровотечі і смертності від усіх причин були значно нижче у пацієнтів з ОВЛП, 37% і 47% відповідно. Однак 50% пацієнтів з ПОАК припинили терапію через рік спостереження, а 58% припинили лікування через 2 роки.

Науковці зазначають, що результати збігаються з результатами невеликого дослідження PRAQUE-17, в якому порівнювалися ОВЛП і ПОАК. Мине не менше 2-5 років, перш ніж будуть представлені дані рандомізованих досліджень ОВЛП. Між тим, на підставі даних трьох попередніх рандомізованих клінічних випробувань, досліджень з зіставленням оцінок схильності і даних з великих регістрів, ОВЛП слід розглядати в клінічній практиці для пацієнтів з високим ризиком кровотечі або тих, хто з якоїсь іншої причини не може протягом тривалого часу лікуватися ПОАК.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org