Результати дослідження DAPA-HF показали, що дапагліфлозин може знизити ризик шлуночкових аритмій і раптової смерті у пацієнтів з серцевою недостатністю зі зниженою фракцією викиду (СНзнФВ).

Додавання дапагліфлозину до стандартної терапії знизило відносний ризик для основної комбінованої кінцевої точки будь-якої серйозної шлуночкової аритмії, зупинки серця або раптової смерті на 21% в порівнянні з плацебо (відношення ризиків [ВР], 0,79; 95% ДІ, 0,63 - 0,99). Абсолютне зниження ризику склало 1,5% (5,9% проти 7,4%).

Як повідомлялося раніше в основному дослідженні, лікування інгібітором натрій-глюкозного ко-транспортера 2 (SGLT2) знизило ризик для первинної кінцевої точки смерті від серцево-судинних захворювань або погіршення серцевої недостатності на 26% серед 4744 пацієнтів з СНзнФВ.

Згідно з новим аналізу, первинний результат настав у 315 (6,6%) пацієнтів; було 203 випадки раптової смерті (64%), 104 випадки шлуночкових аритмій, про які повідомили дослідники (33%), і вісім випадків зупинки серця після реанімації (3%).

Незалежними предикторами первинного результату були більш високі рівні NT-proBNP (ВР, 1,54), перенесена шлуночкова аритмія (ВР, 1,93), перенесений інфаркт міокарда (ВР, 1,42), чоловіча стать (ВР, 1,53) і високий індекс маси тіла (ВР, 1,03).

Під час обговорення результатів науковці назвали два винятки: у  пацієнтів з імплантованими ІКД, ефект був нейтральним, а у пацієнтів без діабету користь була меншою, ніж у пацієнтів з діабетом.

У групах дапагліфлозину і плацебо частота подій на 100 людино-років склала 3,9 і 5,8 відповідно у пацієнтів з діабетом і 4,1 і 4,7 відповідно у пацієнтів без діабету (P = 0,273).

Частота подій на 100 людино-років склала 5,8 і 5,9 відповідно у пацієнтів з дефібрилятором на вихідному рівні та 3,5 і 4,9 відповідно у пацієнтів без дефібрилятора (P = 0,174).

Науковці все ще намагаються зрозуміти ефекти цього нового класу ліків, але дослідження показали, що дапагліфлозин і інші інгібітори SGLT2 впливають на несприятливе ремоделювання серця, яке сприяє раптовій смерті і шлуночковим аритміям. Також було показано, що вони з плином часу зменшують розмір порожнин серця, гіпертрофію лівого шлуночка і рівні N-кінцевого натрійуретичного пептиду про-B-типу (NT-proBNP).

Дослідники зазначають, що криві Каплана-Мейера для комбінованого результату почали розділятися на ранній стадії, але найбільш чіткий поділ був через 9 місяців, що свідчить про позитивний вплив на несприятливе ремоделювання серця з часом.

Автори відзначають в своєму звіті, що їх аналіз не був заздалегідь визначений, і результати слід розглядати як «генеруючі гіпотези, що  вимагають підтвердження», але також відзначають, що недавній метааналіз показав, що використання інгібітору SGLT2 було пов'язано з більш низьким ризиком шлуночкових тахікардій.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio. org