Результати нового дослідження ALLHAT показали, що цільові показники артеріального тиску (АТ), можливо, потрібно буде змінити залежно від серцево-судинних ризиків. Для пацієнта з вищим ризиком інсульту може бути виправданим більш агресивне зниження артеріального тиску, ніж у пацієнта з вищим ризиком інфаркту міокарда (ІМ).
Для нового аналізу дослідники використали дані дослідження антигіпертензивної терапії ALLHAT для оцінки моделей ризику серцево-судинних подій та смертності від усіх причин, пов'язаних з різними значеннями систолічного та діастолічного артеріального тиску одночасно.
Упродовж середнього періоду спостереження тривалістю 4,4 роки у дослідженні, яке включало 33 357 учасників, було 2636 ІМ, 866 випадків серцевої недостатності, 936 інсультів та 3700 смертей.
Результати показали, що для комбінованого результату смертності від усіх причин, інфаркту міокарда та серцевої недостатності U-подібний зв'язок спостерігався як з систолічним, так і з діастолічним артеріальним тиском, але артеріальний тиск, пов'язаний з найменшими небезпеками, відрізнявся для кожного результату.
Наприклад, систолічний/діастолічний тиск 140-155/70-80 мм рт. ст. був пов'язаний з найнижчим ризиком смертності від усіх причин у порівнянні з 110-120/85-90 мм рт.ст. для ІМ та 125-135/70-75 мм рт. ст. для серцевої недостатності. Зв'язок систолічного та діастолічного тиску та інсульту був лінійним, з нижчими значеннями обох вимірювань, послідовно пов'язаними з нижчим ризиком інсульту.
Науковці стверджують, що оптимальний цільовий артеріальний тиск також може залежати від того, який результат найбільше цікавить – інфаркт міокарда, серцева недостатність чи інсульт.
Лікарі щодня спостерігають пацієнтів, беручи до уваги їхній вік, супутні захворювання та ліки, намагаючись знайти оптимальну ціль для їхнього артеріального тиску. Але тепер науковці припускають, що оптимальний артеріальний тиск може також залежати від кінцевого результату і може відрізнятися для пацієнтів з високим ризиком інсульту в порівнянні з пацієнтами з високим ризиком ІМ.
Автори відзначають, що тільки поточні дані не можуть визначити оптимальні цільові значення артеріального тиску для пацієнтів в даний час, враховуючи, що це ретроспективний спостережний аналіз. Більш того, досягнутий артеріальний тиск, пов'язаний з найменшим ризиком зазначених результатів у дослідженні ALLHAT, може відрізнятися від комбінацій артеріального тиску, про які повідомлялося в інших дослідженнях де використовувалися інші методи вимірювання.
Спеціалісти, говорять про найважливіше відкритті у цьому дослідженні, що не було J-подібної кривої між ризиком інсульту та систолічним або діастолічним артеріальним тиском, а зв'язок залишався лінійним аж до рівня артеріального тиску 110/55 мм рт.ст. Тому для запобігання інсульту вірна стара стратегія про АТ «чим нижчий, тим краще». Головний висновок для практикуючих кардіологів – якби це не було небезпечно для серця, мозок віддав би перевагу оптимальному церебропротекторному систолічному артеріальному тиску 110–120 мм рт. ст.
Дослідники дійшли висновку, що цільові рівні артеріального тиску у пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця та цереброваскулярним захворюванням залишається складним завданням та потребує ретельного спільного прийняття рішень.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org