Результати нового великого популяційного дослідження показали, що застосування статинотерапії призводить до зростання ризику розвитку цукрового діабету 2 типу на 46%, навіть після корекції на супутні фактори ризику.
Раніше повідомлялося про зростання ризику розвитку #діабет’у на 10-22%.
Більшість учасників даного дослідження отримували аторвастатин чи сімвастатин, а ризик діабету виявився дозо-залежним.
Автори зазначають, що навіть при тому, що статинотерапія збільшує ризик розвитку діабету, #статини залишаються вкрай ефективними в зниженні серцево-судинного ризику. Тому, виходячи з результатів дослідження, не можна робити висновок про доцільність припинення статинотерапії, особливо у пацієнтів з інфарктом міокарду в анамнезі. З іншого боку, пацієнти більш високого ризику розвитку діабету, якщо вони страждають на ожиріння чи мають родичів з діабетом, тощо, мають спробувати знизити дозу статинів – статинотерапія високими дозами підвищує ризик діабету у порівнянні з прийомом низьких доз.
Автори зазначають, що в попередніх дослідженнях було виявлено різне зростання ризику діабету на фоні статинотерапії. Однак дуже часто в даних популяційних дослідженнях, особливо з аналізу статинотерапії, учасники мали високий серцево-судинний ризик.
Отже, ризик діабету в клінічних трайлах відрізняється від аналогічного в загальній популяції. Дуже часто в попередніх дослідженнях аналіз діабету виставлявся на основі повідомлення самого хворого, чи за даними виміру рівня глюкози натщесерце, що призводило до заниження реальної кількості випадків діабету, що вперше виникли.
В даному дослідженні автори проаналізували ефекти статинотерапії на рівень глюкози крові і ризик розвитку діабету 2 типу у 8749 пацієнтів у віці від 45 до 73 років, які не мали діабету.
Також було проведено аналіз механізмів статин-індукованого діабету шляхом оцінки змін інсулінорезистентності і секреції інсуліну. Діагноз діабету виставлявся на основі глюкозо-толерантного тесту (ГТТ), рівня глікозильованого гемоглобіну (НbA1c) ≥ 6.5% (48 нмоль/моль) чи за умови старту гіпоглікемічної терапії. За період спостереження було діагностовано 625 випадків ЦД. З метою оцінки секреції і чутливості до інсуліну застосовувались індекси ГТТ.
Загалом статини приймали 2412 учасників. Прийом препаратів був асоційований з підвищенням ризику діабету 2 типу навіть після корекції результатів на вік, індекс маси тіла, окружність талії, фізичну активність, статус паління, прийом алкоголя, сімейний анамнез діабету, прийом бета-блокаторів і діуретиків. Відносний ризик склав 1.46.
Було виявлено, що ризик розвитку діабету є дозо-залежним у випадку прийому симвастатину і аторвастатину – які приймали 388 і 1409 учасників, відповідно. Відносний ризик при прийомі високих доз симвастатину склав 1.48, а при прийомі низьких доз – 1.28, в той час як ВР при прийомі високих доз аторвастатину склав 1.37
Також було виявлено, що у учасників, які примали статини, відмічалося зниження на 24% чутливості до інсуліну і на 12% - секреції інсуліну у порівнянні з учасниками, що не примали дані препарати. Дані зміни також виявилися дозо-залежними.
Не дивлячись на те, що правастатин, флувастатин і ловастатин виявилися менш діабетогенними ніж #аторвастатин і #симвастатин, кількість учасників, що приймали дані препарати, виявилася занадто незначною для остаточного встановлення діабетогенного потенціалу данних препаратів.
#statins, #diabetes, #DM
Літературні посилання знаходяться в редакції www.WebCardio.org