У новому дослідженні науковці шукали відповідь на питання: чи мають пацієнти з фібриляцією передсердь (ФП), які отримують апіксабан або ривароксабан і одночасно отримують дилтіазем для контролю частоти шлуночкових скорочень, більший ризик серйозної кровотечі, ніж ті, хто лікується метопрололом?
Ділтіазем, що часто призначається для контролю частоти шлуночкових скорочень у пацієнтів з ФП, пригнічує виведення апіксабану та ривароксабану, що може спричинити надмірну антикоагуляцію.
Результати цього когортного дослідження за участю 204 155 пацієнтів віком 65 років і старше показали, що у тих, хто лікувався дилтіаземом, був значно більший ризик серйозної кровотечі порівняно з тими, хто лікувався метопрололом.
Первинним результатом була госпіталізація з приводу кровотечі та смерть із недавніми ознаками кровотечі. Вторинними кінцевими точками були ішемічний інсульт або системна емболія, серйозні ішемічні або геморагічні події (ішемічний інсульт, системна емболія, внутрішньочерепна або фатальна екстракраніальна кровотеча або смерть з недавніми ознаками кровотечі) та смерть без недавніх ознак кровотечі. Відносні ризики (ВР) та відмінності у показниках (RD) були скориговані з урахуванням коваріатних відмінностей.
З 204 155 учасників аналізу 53 275 отримували дилтіазем, а 150 880 отримували метопролол. Середній вік становив 76,9 років, 52,7%- склали жінки. Тривалість спостереження склала 90 927 людино-років (медіана 120 [59-281] днів). Пацієнти, які отримували лікування дилтіаземом, мали підвищений ризик первинного результату (RD, 10,6 [95% ДІ, 7,0-14,2] на 1000 людино-років; ВР, 1,21 [95% ДІ, 1,13-1, 29]) та його компонентів, пов'язаних із госпіталізацією з приводу кровотечі (RD, 8,2 [95% ДІ, 5,1–11,4] на 1000 людино-років, 1,22 [95% ДІ, 1,13–1, 31]) і смерть з недавніми ознаками кровотечі (RD, 2,4 [95% ДІ, 0,6-4,2] на 1000 людино-років; ВР, 1,19 [95% ДІ, 1,05-1,34] ) порівняно з пацієнтами, які отримували метопролол. Ризик первинного результату при початкових дозах дилтіазему, що перевищують 120 мг/добу (RD, 15,1 [95% ДІ, 10,2–20,1] на 1000 людино-років; ВР, 1,29 [95% ДІ, 1,19– 1,39]) був вищим, ніж при нижчих дозах (RD, 6,7 [95% ДІ, 2,0-11,4] на 1000 людино-років; ВР, 1,13 [95% ДІ, 1,04-1,24]). Для доз, що перевищують 120 мг на добу, збільшувався ризик серйозних ішемічних або геморагічних подій (ВР 1,14 [95% ДІ 1,02–1,27]). У жодній дозовій групі не було зазначено суттєвих змін ризику ішемічного інсульту, системної емболії або смерті без недавніх ознак кровотечі. При прямому порівнянні пацієнтів, які отримували лікування дилтіаземом у високих та низьких дозах, ВР для первинного результату становив 1,14 (95% ДІ 1,02–1,26).
Науковці наголошують, що у пацієнтів з ФП, які отримували апіксабан або ривароксабан, дилтіазем був пов'язаний з більш високим ризиком серйозної кровотечі, ніж метопролол, особливо при дозах дилтіазему, що перевищують 120 мг на добу.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org