Нові дані про клазакізумаб, моноклональне антитіло, спрямоване на інтерлейкін-6 (IL-6), і домашній гемодіаліз свідчать про потенціал двох способів зниження високого ризику серцево-судинних подій у людей, які отримують діаліз.

 

В одному дослідженні дослідники виявили суттєве зниження запальних маркерів серцево-судинних подій у людей із термінальною стадією захворювання нирок, які проходять діаліз. Окремий аналіз показав нижчий серцево-судинний ризик при домашньому гемодіалізі порівняно з перитонеальним діалізом. 

 

За словами дослідників, термінальна стадія захворювання нирок пов’язана з надзвичайно високим ризиком смертності, причому середній скоригований рівень смертності перевищує 19%, і більше половини цих смертей пов’язані з несприятливими серцево-судинними наслідками. 

 

Тим часом стандартна терапія, включаючи гіполіпідемічні препарати (статини), показала незначну користь у лікуванні цих пацієнтів.

 

Відомо, що IL-6 є центральним запальним цитокіном, який відіграє ключову роль у системному запаленні у пацієнтів, які проходять діаліз, і є ключовим фактором серцево-судинного ризику в загальній популяції. Науковці припустили, що націлювання на шлях IL-6 може зменшити серцево-судинні події та, можливо, смертність у пацієнтів, які отримують підтримуючий діаліз.

 

Для подвійного сліпого рандомізованого дослідження фази 2b POSIBIL6ESKD було залучено 127 пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями та/або діабетом, які отримували підтримуючий діаліз із серологічними ознаками запалення на початку дослідження, у період з жовтня 2022 року по серпень 2023 року.

 

Пацієнти перебували на гемодіалізі щонайменше 12 тижнів, і середній базовий рівень високочутливого С-реактивного білка (СРБ) у сироватці становив 8,3 мд/дл. Найпоширенішою причиною ниркової недостатності був ЦД (71%). Пацієнти мали середній вік 62 роки, 33% були жінками, а 46% не були білими.

 

Для дослідження фази 2b з визначення дози пацієнти були випадковим чином розподілені у співвідношенні 1:1:1:1 на отримання низької (2.5 мг), середньої (5 мг) або високої дози (10 мг) клазакізумабу (32 учасники в кожній групі) або плацебо (31 учасник) шляхом внутрішньовенного болюсного введення кожні 4 тижні до 6 доз.

 

Результати на 12-му тижні показали, що учасники, які отримували клазакізумаб, мали значне зниження рівня високочутливого СРБ у сироватці на 89% у групі низьких доз клазакізумабу, 92% у групі середніх доз і 93% у групі високих доз. (усі дози P  <.0001 порівняно з плацебо).

 

Навпаки, сироватковий рівень високочутливого СРБ підвищився за той самий період на 19% у групі плацебо.

 

Нормалізація високочутливого СРБ до рівнів < 2,0 мг/л була досягнута у 79,2%, 82,1% і 79,3% учасників у групах низьких, середніх і високих доз відповідно проти 0% пацієнтів, які отримували плацебо. 

 

Зниження високочутливого СРБ у групі клазакізумабу було швидким і зберігалося протягом 24 тижнів спостереження. 

 

Щодо вторинних результатів, у всіх групах клазакізумабу спостерігалося значне зниження біомаркерів активності IL-6, включаючи фібриноген , сироватковий амілоїд А, секреторну фосфоліпазу А2 та ліпопротеїн (усі Р <0,001 порівняно з плацебо).

 

Примітно, що середнє підвищення рівня сироваткового альбуміну при застосуванні клазакізумабу становило 0,28 г/дл у групі низьких доз, 0,25 г/дл у групі середніх доз і 0,21 г/дл у групі високих доз (усі P <0,01 порівняно з плацебо), порівняно з 0,04 г/дл у групі плацебо.

 

Клазакізумаб добре переносився, причому найпоширенішими серйозними побічними ефектами були серйозні інфекції (12,5% у групі низьких доз, 9,4% у групі середніх доз і 28,1% у групі високих доз проти 6,5% у групі плацебо). 

 

Серйозні інфекції призвели до припинення лікування шести пацієнтів, у тому числі одного в групі плацебо.

 

Не було повідомлень про стійку тромбоцитопенію або нейтропенію 3 або 4 ступеня.

 

Відповідно до протизапального ефекту спостерігалося невелике підвищення загального холестерину в усіх трьох групах клазакізумабу.

 

Сталося шість смертей; вони були однаково розподілені між усіма групами, і жоден не вважався пов’язаним з клазакізумабом. 

 

Вчені зазначають, що всі три дози клазакізумабу були набагато нижчими, ніж дози, які раніше застосовувалися при лікуванні цим препаратом при різних імунологічних захворюваннях. Тим не менш, навіть із такими досить низькими дозами клазакізумабу спостерігалося різке зниження не лише СРБ, але й наступних біомаркерів активності IL-6, яке зберігалося з часом. 

 

Середнє збільшення альбуміну було особливо помітним. У своїй роботі дослідники додають, що підвищення рівня альбуміну є важливим не тільки через сильний зв’язок між низькими концентраціями альбуміну в сироватці крові та смертністю пацієнтів, які отримують діаліз, але й тому, що деякі інші контрольовані втручання продемонстрували здатність підвищувати вміст альбуміну в сироватці крові у цій популяції.

Клазакізумаб оцінювали в ряді інших досліджень фази 2 при інших запальних захворюваннях, включаючи ревматоїдний артрит і псоріатичний артрит.

 

Хоча поточне дослідження фази 2b не включало пацієнтів, які отримують перитонеальний діаліз, автори очікують включити цих пацієнтів у фазу 3 дослідження, яке просувається вперед з упором на дозу 5 мг.

 

Спеціалісти зазначають, що результати дослідження вказують на те, що орієнтація на залишковий ризик запалення може покращити результати та покращити якість життя в цій групі пацієнтів високого ризику. Це дуже багатообіцяючі сигнали нової стратегії лікування, яка тепер буде перевірена у фазі 3 дослідження.

 

Клазакізумаб є багатообіцяючим препаратом, який продемонстрував зниження маркерів запалення. 

 

Інше дослідження виявило значно нижчу частоту серцево-судинних подій у пацієнтів із термінальною стадією захворювання нирок, які отримували домашній гемодіаліз, порівняно з тими, хто отримував перитонеальний діаліз. 

 

Дослідження включало 68 645 пацієнтів. При середньому періоді спостереження 1,8 року домашній гемодіаліз асоціювався з дещо нижчим скоригованим ризиком серцево-судинних подій, ніж перитонеальний діаліз (коефіцієнт ризику [HR], 0,92). Проте пацієнти, які проходили гемодіаліз вдома, мали на 42% нижчий скоригований ризик інсульту (HR, 0,58) і на 17% нижчий скоригований ризик гострого коронарного синдрому (HR, 0,83) порівняно з тими, хто отримував перитонеальний діаліз, без статистично значущого різниця в ризику серцевої недостатності (HR, 1,05). 

 

З точки зору смертності, домашній гемодіаліз був пов’язаний із зниженням скоригованого ризику серцево-судинної смерті на 22% (HR, 0,78) і на 8% нижчим скоригованим ризиком смерті від усіх причин (HR, 0,92) порівняно з перитонеальним діалізом. 

 

Науковці вважають, що пацієнти, які перебувають на домашньому гемодіалізі, отримують більш частий і тривалий діаліз, ніж перитонеальний діаліз, що призводить до кращого очищення розчиненої речовини та кращого видалення об’єму, що призводить до кращого контролю параметрів, пов’язаних з кістковим і мінеральним метаболізмом, а також до зменшення об’єму та маси лівого шлуночка. Зрештою це знижує ризик серцево-судинних подій і загальну серцево-судинну смерть. Клініцисти повинні використовувати цю інформацію для спільного прийняття рішень і консультування пацієнтів із захворюваннями нирок.

 

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org