Пацієнти з ішемічним інсультом або транзиторною ішемічною атакою та без клапанної ФП мають високий ризик рецидиву інсульту і інших судинних подій. У цих пацієнтів пероральні антикоагулянти знижують ризик рецидивів у порівнянні з антиагрегантами або відсутністю антитромботичного лікування. Спеціалісти зазначають, що дані рекомендації мають слабку доказову базу щодо термінів лікування, (повторного) прийому пероральних антикоагулянтів у пацієнтів з попереднім внутрішньомозковим крововиливом і лікування в конкретних підгрупах пацієнтів більш старшого віку з когнітивними порушеннями, нирковою недостатністю або захворюванням дрібних судин.

Основні рекомендації для пацієнтів з неклапанною ФП і перенесеним ішемічним інсультом або ТІА для вторинної профілактики інсульту та інших тромбоемболічних ускладнень:

1. Не рекомендовано призначати антиагреганти, як у вигляді моно-, так і подвійної терапії.

2. Рекомендовано  призначати  антагоністи вітаміну К (МНО 2,0-3,0)  замість антитромботичних препаратів.

3. Рекомендовано призначати антагоністи вітаміну К з коригуванням дози (МНО 2,0-3,0) в порівнянні з антагоністами вітаміну К з фіксованою дозою (МНО 1,2-1,5) плюс аспірин.

Що стосується оптимальної інтенсивності пероральної антикоагулянтної терапії для профілактики інсульту у пацієнтів з ФП, обсерваційне дослідження первинної і вторинної профілактики показало, що ризик ішемічного інсульту різко зріс при МНО нижче 2,0.

4. Рекомендовано віддавати перевагу новим пероральним антикоагулянтам (НОАК) над  антагоністами вітаміну К. (ця рекомендація стосується і літінніх осіб, а також осіб з когнітивними порушеннями)

5. Рекомендовано віддавати перевагу НОАК, над аспірином, у пацієнтів, яким не підходить терапія антагоністами вітаміну К.

6. Не має чіткої рекомендації щодо оптимального часу для початку лікування антикоагулянтами  пацієнтів з гострим ішемічним інсультом на основі рандомізованих досліджень.

Думка експертів: Починати антиагрегантну терапію  необхідно в перші 48 годин після ішемічного інсульту, пов'язаного з ФП. Доцільно розпочати антикоагулянтну терапію на 3 або 4 день від початку інсульту у пацієнтів з легким інсультом і дрібними ураженнями головного мозку (<1,5 см) і на 7 день для помірних уражень ГМ. При великих ураженнях ГМ антикоагулянтне лікування найкраще відкладати на 14 днів від початку інсульту.

7.  Не має чіткої рекомендації щодо того, чи слід віддавати перевагу оклюзії вушка лівого передсердя над довгостроковою терапією антагоністами вітаміну К.

Думка експертів. В окремих випадках таку терапію можна розглядати як альтернативу пожиттєвій пероральній антикоагуляції після ретельної оцінки  ризиків і переваг.

8. Для пацієнтів з ФП, у яких був внутрішньочерепний крововилив, не має чіткої рекомендації щодо того, слід чи ні починати (повторно) пероральну антикоагулянтну терапію.

Думка експертів: У таких пацієнтів відновлення пероральної антикоагуляції можна розглянути індивідуально після ретельної оцінки  ризиків і переваг.

9. Для літніх пацієнтів і пацієнтів з когнітивними порушеннями з неклапанною ФП і ішемічним інсультом або ТІА в анамнезі рекомендовано призначати пероральні антикоагулянти в порівнянні з антиагрегантною терапією або відсутністю антикоагулянтного лікування.

11. У пацієнтів з помірною (кліренс креатиніну ≤50мл/хв) та легкою (кліренс креатиніну 50- 80 мл/хв)  нирковою недостатністю рекомендовано віддавати перевагу новим пероральним антикоагулянтам (НОАК) над  антагоністами вітаміну К.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org