Згідно з результатами нового дослідження, використання статинів пов'язане з нижчим ризиком розвитку цукрового діабету, який виникає після гострого панкреатиту.
Переваги статинів залежали від сталості їх використання: пацієнти, які приймають їх постійно, мали нижчий ризик розвитку постпанкреатитного діабету, ніж при неругулярному прийомі. Результати були подібними при низьких, середніх та високих дозах статинів, а також у випадках легкого і важкого перебігу гострого панкреатиту.
Дослідники стверджують, що приблизно у 15% пацієнтів із гострим панкреатитом у найближчі 5 років розвивається ЦД, і, хоча можливо його контролювати, не можливо запобігти його розвитку.
Автори дослідження пишуть, що пацієнти з гострим панкреатитом мають як мінімум в двічі підвищений ризик розвитку постпанкреатитного діабету. Хоча попередні дослідження показали, що статини можуть знизити захворюваність та тяжкість гострого панкреатиту, раніше не вивчали їх вплив для профілактики постпанкреатитного діабету.
У спільному дослідженні кількох університетів науковці оцінювали вплив статинів на 118 479 пацієнтів без діабету, госпіталізованих з приводу першого епізоду гострого панкреатиту в період з 2008 року.
Дослідники порівняли пацієнтів, які постійно приймали статини, які нерегулярно приймали і які не приймали препаратів. Регулярне використання статинів було визначено як: пацієнти, у яких були призначені статини протягом не менше 80% року до встановлення діагнозу гострого панкреатиту. В аналіз були включені 9048 пацієнтів (7,6%), які регулярно приймали статини, 27 272 (23%), які приймали нерегулярно, і 82 159 (69,3%), які не приймали.
При медіані спостереження 3,5 року 5-річна кумулятивна захворюваність на постпанкреатитний діабет склала 7,5% серед тих, хто регулярно приймав статини і 12,7% серед тих, хто не приймав. При постійному прийомі препаратів ризик розвитку постпанкреатитного діабету був на 42% нижчим, ніж у тих, хто не приймав їх. При нерегулярному прийомі ризик постпанкреатитного діабету був на 15% нижчим.
Крім того, 5-річна кумулятивна захворюваність на інсулінозалежний постпанкреатитний діабет склала 2,4% серед тих, хто регулярно приймав статини і 6,6% серед тих, хто не приймав. При регулярному прийомі пацієнти мали на 52% нижчий ризик розвитку інсулінозалежного діабету порівняно з тими, хто їх не приймав.
Добова доза не демонструвала лінійної залежності доза-реакція. Це означає, що високі дози статинів можуть бути не більш ефективними у запобіганні діабету порівняно з нижчими дозами, зазначають автори дослідження.
Використання статинів було ефективним при додаткових аналізах, включаючи стать, етіологію панкреатиту, а також при легкому та тяжкому перебігу гострого панкреатиту. На думку дослідників, це говорить про те, що статини можуть принести користь широкій популяції цих пацієнтів.
Результати можуть здатися парадоксальними з огляду на епідеміологічний зв'язок із невеликим збільшенням вперше виявленого діабету при призначенні статинів. Але, як повідомляють інші дослідники, постпанкреатитний діабет і діабет 2 типу мають різні клінічні особливості і патофізіологію, що лежить в основі. Наприклад, у пацієнтів з постпанкреатитним діабетом набагато вищі показники потреби в інсуліні, госпіталізації та смертності від усіх причин.
Насправді вважається, що постпанкреатитний діабет обумовлений хронічним уповільненим запаленням через інтерлейкін-6 та фактор некрозу пухлини альфа. Було показано, що статини знижують секрецію фактору некрозу пухлини альфа та вироблення С-реактивного білка у відповідь на циркулюючий інтерлейкін-6 у гепатоцитах.
Науковці наголошують на необхідності в довгострокових проспективних дослідженнях гострого панкреатиту, а також у рандомізованих контрольованих дослідженнях.
У той же час гастроентерологи та лікарі первинної ланки, які спостерігають амбулаторно хворих після госпіталізації з приводу гострого панкреатиту, можуть розглянути можливість використання статинів, особливо у тих, хто має інші показання для терапії статинами, такі як гіперліпідемія.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org