Результати нового дослідження передбачають, що тривале застосування антидепресантів пов'язане з підвищеним ризиком несприятливих наслідків, включаючи серцево-судинні захворювання (ССЗ), цереброваскулярні захворювання (ССЗ), ішемічну хворобу серця (ІХС) та смертність від усіх причин.
Дослідники використали 10-річні дані Британського біобанку про більш ніж 220 000 дорослих та порівняли ризик розвитку несприятливих наслідків для здоров'я серед тих, хто приймав антидепресанти, з ризиком серед тих, хто не приймав антидепресантів.
Після поправки на раніше існуючі фактори ризику вони виявили, що 10-річне використання антидепресантів було пов'язане з двократним підвищенням ризику ІХС, майже двократним підвищенням ризику ССЗ, а також смертності від ССЗ, вищим ризиком ССЗ та більш ніж подвоєнням ризику смертності від усіх причин.
З іншого боку, через 10 років використання антидепресантів було пов'язане зі зниженням ризику розвитку гіпертонії на 23% та зниженням ризику діабету на 32%.
Призначення міртазапіну, венлафаксину, дулоксетину та тразодону були пов’язані з найбільшим ризиком, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) також були пов'язані з підвищеним ризиком.
Дослідники вивчили зв'язок між прийомом антидепресантів та чотирма наслідками кардіометаболічних захворювань — діабетом, гіпертонією, ССЗ та ІХС. Крім того, вони оцінили два результати смертності — смертність від серцево-судинних захворювань та смертність від усіх причин. Учасники були поділені на когорти на основі результатів.
Набір даних містить докладну інформацію про соціально-економічний статус, демографічні, антропометричні, поведінкові та біохімічні фактори ризику, інвалідності та стан здоров'я та пов'язаний з наборами даних записів первинної медико-санітарної допомоги та смертей.
До дослідження було включено 222 121 учасника. Середній вік становив 56–57 років. Майже половину були жінки, а 96%-представниками білої раси.
До кінця 5- та 10-річного періоду спостереження антидепресанти були призначені в середньому 8% та 6% учасників у кожній групі відповідно. СІЗЗС- клас препаратів, що найчастіше призначається (80-82%), особливо циталопрам (46-47%). Міртазапін був найчастіше призначеним антидепресантом, який не є СІЗЗС (44-46%).
Через 5 років будь-який прийом антидепресантів асоціювався з підвищеним ризиком розвитку діабету, ІХС та смертності від усіх причин. Але, фактично, СІЗЗС були пов'язані зі зниженням ризику розвитку діабету через 5 років (відношення ризиків [ВР], 0,64; 95% ДІ, 0,49-0,83).
Через 10 років прийом СІЗЗС був пов'язаний з підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань, смертності від серцево-судинних захворювань та смертності від усіх причин; не-СІЗЗС були пов'язані з підвищеним ризиком ІХС, серцево-судинних захворювань та смертності від усіх причин.
З іншого боку, СІЗЗС були пов'язані зі зниженням ризику діабету та гіпертонії через 10 років (ВР 0,68; 95% ДІ 0,53–0,87; та ВР 0,77; 95% ДІ 0,66–0,89 відповідно ).
Науковці звертають увагу, що призначення антидепресантів у довгостроковій перспективі може бути небезпечним. Крім того, незалежно від того, чи є ліки основною причиною цих проблем, результати дослідження наголошують на важливості профілактичного серцево-судинного моніторингу та профілактики у пацієнтів, які страждають на депресію та приймають антидепресанти.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org