Результати нового дослідження наголошують на важливості запобіганню як екзогенному гіпертиреозу, так і екзогенному гіпотиреозу для зниження серцево-судинного ризику та смертності серед пацієнтів, які отримують лікування гормонами щитовидної залози.

Коливання рівнів гормонів щитовидної залози вище або нижче за цільові діапазони є звичайним явищем при терапії гормонами щитовидної залози, оскільки широкий спектр факторів може викликати необхідність регулярно коригувати дозування для підтримки «індексних» рівнів. І хоча рекомендації Американської асоціації щитовидної залози (ATA) рекомендують підтримувати рівень тиреотропного гормону (ТТГ) у сироватці крові в нормальних межах під час лікування, це досить непросте завдання.

Нове велике ретроспективне дослідження включало когорті з 705 307 дорослих, які отримували гормон щитовидної залози, медіана спостереження склала 4 роки.

Науковці досліджували роль ТТГ, а також рівні вільного тироксину (T4) серед 701929 дорослих у групі з даними ТТГ і у 373981 пацієнта з вимірюваннями T4.

Середній вік учасників становив 67 років, 88,7% із них були чоловіками.

У ході дослідження 10,8% пацієнтів (75963 особи) померли від серцево-судинних причин.

У порівнянні з пацієнтами з нормальним рівнем гормонів щитовидної залози у пацієнтів з екзогенним гіпертиреозом, пов'язаним з лікуванням гормонами щитовидної залози, був підвищений ризик серцево-судинної смертності, зокрема, коли рівні ТТГ були нижчими за 0,1 мМЕ/л (скориговане відношення ризиків [ВР ], 1,39) і коли рівні T4 були вище 1,9 нг/дл (ВР, 1,29), незалежно від факторів, включаючи вік, стать та традиційні фактори ризику серцево-судинних захворювань, включаючи гіпертонію, куріння та попередні серцево -судинні захворювання або аритмії

Крім того, підвищений ризик серцево-судинної смертності спостерігався при екзогенному гіпотиреозі, особливо серед пацієнтів з рівнем ТТГ вище 20 мМЕ/л (ВР, 2,67) та T4 нижче 0,7 нг/дл (ВР, 1,56).

Слід зазначити, що ризик серцево-судинної смертності залежав від дози, при цьому ризик прогресивно зростав із нижчими та вищими рівнями ТТГ у порівнянні з нормальними рівнями.

Автори відзначають, що підвищений ризик смертності в залежності від рівня ТТГ був більш виражений серед пацієнтів похилого віку в порівнянні з асоціаціями з T4.

У літніх людей старше 65–70 років цільовий рівень ТТГ може бути вищим [наприклад, 2–4 мМЕ/л], ніж у молодих людей, а у пацієнтів старше 70–80 років рівень ТТГ у сироватці може підвищуватися ще більше, у діапазоні 4-6 мМЕ/л. Чим старший пацієнт, тим вища ймовірність несприятливого серцево-судинного результату, якщо рівень ТТГ нижчий за норму через ятрогенний тиреотоксикоз. І навпаки, у молодих людей підвищений ТТГ, що вказує на легкий (субклінічний) гіпотиреоз, може бути пов'язаний з підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань, особливо при рівні ТТГ у сироватці вище 7 мМЕ/л.

Науковці говорять, що клініцисти повинні докласти всіх зусиль для підтримки еутиреозу у пацієнтів, які отримують лікування гормонами щитовидної залози, незалежно від основного серцево-судинного ризику, особливо в уразливих групах населення, таких як люди похилого віку.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org