Рекомендації з оцінки та лікування брадикардії і порушення серцевої провідності були випущені ACC, AHA і HRS в листопаді 2018 року.
Дисфункція синусового вузла найчастіше пов'язана з віковим прогресуванням фіброзу тканини синусового вузла і міокарда передсердь, що призводить до порушення формування і поширення імпульсу з синусового вузла, отже, призводить до різних синдромів брадикардії або пауз.
Нічні порушення дихання і нічні брадикардії зустрічаються відносно часто. Лікування нічного апное зменшує частоту цих аритмій, а також може позитивно впливати на серцево-судинну систему. Наявність нічних брадикардій має спонукати до скринінгу нічного апное, починаючи з появи ймовірних симптомів. Однак нічна брадикардія сама по собі не є показником до постійної кардіостимуляції.
Наявність блокади лівої ніжки пучка Гіса на електрокардіограмі помітно збільшує ймовірність структурного захворювання серця і появи систолічної дисфункції лівого шлуночка (ЛШ). Ехо-КГ, як правило, є найбільш доречним початковим скринінг-тестом на структурні захворювання серця, включаючи систолічну дисфункцію ЛШ.
При дисфункції синусового вузла немає встановленої мінімальної частоти серцевих скорочень або тривалості паузи, де рекомендується постійна стимуляція. При визначенні необхідності постійної стимуляції важливо встановити тимчасову кореляцію між симптомами і брадикардією.
У пацієнтів з атріовентрикулярною (AV) блокадою другого ступеня Мобітца II, AV-блокадою високого ступеня або AV-блокадою третього ступеня, що не викликана оборотними або фізіологічними причинами, рекомендується постійна стимуляція незалежно від симптомів. Для всіх інших типів AV- блокади при відсутності умов, пов'язаних з прогресуючими порушеннями AV- провідності, постійна стимуляція повинна зазвичай розглядатися тільки при наявності симптомів, які корелюють з AV- блокадою.
Пацієнтам з ФВ ЛШ 36-50% і АV-блокадою, які потребують імплантації постійного ЕКС, у яких передбачувана частка нав'язаних стимулятором скорочень перевищує 40%, має переваги імплантація ЕКС із застосуванням технік більш фізіологічної активації шлуночків (стимуляція пучка Гіса, ресинхронізуюча терапія тощо). Такий підхід асоціюється з меншим ризиком прогресування ХСН, ніж стандартна правошлуночкова стимуляція.
При наявності показань до імплантації ЕКС рішення про процедуру слід детально обговорювати з пацієнтом і його родичами.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org