Топ-10  основних положень, що зазначені в нових рекомендаціях щодо брадикардії та порушення провідності серця.

1

Дисфункція синусного вузла найчастіше пов'язана з віковим прогресуючим фіброзом тканини синусового вузла та навколишнього міокарду передсердь, що призводить до аномалій синусового вузла та утворення і розповсюдження передсердних  імпульсів, що, як наслідок, спричинює різні брадикардії.

2

Нічні розлади дихання та нічні брадикардії є відносно поширеними, а лікування апное сну не тільки зменшує частоту цих аритмій, але також може позитивно вплинути на  серцево-судинну систему. При наявності нічних брадикардій повинний швидко проводитися скринінг нічного апное, починаючи з виявлення підозрілих симптомів.  Однак нічна брадикардія сама по собі не є індикатором для постійної кардіостимуляції.

3

Наявність блокади  ЛНПГ на електрокардіограмі (ЕКГ) збільшує ймовірність виникнення структурних захворювань серця та  необхідність діагностики систолічної дисфункції лівого шлуночка.  ЕКГ, як правило, є початковим скринінговим тестом на виявлення структурних  серцево-судинних захворювань, включаючи систолічну дисфункцію лівого шлуночка.

4

При дисфункції синусового вузла відсутні встановлені мінімальна  ЧСС або тривалість паузи, для яких рекомендовано постійне стимулювання.  Встановлення тимчасової кореляції між симптомами та брадикардією має важливе значення для визначення необхідності постійної кардіостимуляції.

5

У пацієнтів з набутою AВ блокадою  типу Mobitz II, АВ-блокадою високого ступеня, АВ-блокадою ІІІ  ступеня, які  не спричинені оборотними або фізіологічними причинами, постійна електрокардіостимуляція рекомендується незалежно від симптомів. Для всіх інших типів АВ-блокади, при відсутності станів, пов'язаних з прогресуючими порушеннями AВ провідності, постійна електрокардіостимуляція, як правило, повинна розглядатися тільки при наявності симптомів, які пов'язані з АВ блокадою.

6

У хворих з фракцією викиду лівого шлуночка між 36% та 50% та АВ-блокадою, які мають показання для постійної стимуляції і, яким, як очікується, необхідна буде стимуляція шлуночків більше, ніж 40% часу, методи, які забезпечують більш фізіологічну активацію шлуночків (наприклад, серцева ресинхронізуюча терапія, стимуляція пучка Гіса) мають перевагу, перед стимуляцією правого шлуночка, для запобігання серцевої недостатності.

7

Оскільки порушення провідності є досить частими після транскатетерної заміни  аортального клапана, в цьому керівництві наводяться рекомендації з нагляду за пацієнтами  та імплантації кардіостимулятора після процедури.

8

У пацієнтів з брадикардією, які мають показання до імплантації кардіостимулятора, в цьому документі схвалюється і підкреслюється спільне прийняття рішення лікарем та пацієнтом. 

9

Використовуючи принцип спільного прийняття рішення і інформованої згоди або відмови, пацієнти з повноваженнями щодо прийняття рішення або їх юридичні представники мають право відмовитися або скасувати лікування да допомогою кардіостимулятора, навіть у пацієнтів з кардіостимуляцією, яку слід вважати паліативною.

10

Ідентифікація груп пацієнтів, які найбільшою мірою виграють від нових технологій стимуляції, вимагає  подальшого вивчення, оскільки ці методи є частиною клінічної практики.