УДК (616.89+616.1/9)-085+ 615.21

Психосоматичний підхід до терапії дорослих пацієнтів з тривожними розладами в межах метаболічного синдрому Х

Хаустова О.О.

Дорожня клінічна лікарня №1, ст. Київ

Український НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, м. Київ.

Актуальність дослідження. Серед багатьох психосоматичних розладів, у виникненні та розвитку яких вагомими є психологічні травми з дитинства і протягом життя, агресія, тривога, страх, останніми роками увагу дослідників привертає симптомокомплекс метаболічний синдром X (МСХ) [4, 10, 13, 16–19].

Еволюція цього стану пройшла від суто соматичних визначень, а саме: «синдром інсулінорезистентності» за S. Haffner та E. Eschwege, «смертельний квадрат» за N.M Kaplan, «смертельний секстет» за G. Enzi, до комплексних психосоматичних, таких як хвороба «західного способу життя» за G. Reaven, або «занадто розвинутої цивілізації» за E. Giannini, «синдром порушеного способу життя» за T.O. Cheng, «ефект снігової кулі» за L. Keltikangas-Jarvinen, «вулиця з двобічним рухом» за K. Raikkonen.

За період з 1948 по 2002 р., представлення про метаболічний синдром Х змінилися від стану, що підвищує ризик розвитку цукрового діабету 2 типу, до розуміння безперервного і нерозривного зв'язку між порушеннями вуглеводного, ліпідного і пуринового обмінів, регуляцією артеріального тиску і рівнем серцево-судинного ризику. За аналогією з добре відомим терміном «серцево-судинний контінуум» сьогодні ми маємо всі підстави говорити про кардіометаболічний контінуум, або безперервність [10, 13,19].

Величезна медико-соціальна значимість МСХ визначається значно більшою, чим в окремих популяціях, частотою розвитку життєво небезпечних ССЗ у пациентов с МСХ [4,10,13,17]. Дані аналізу 30 популяційних досліджень, що включили більш 700 000 осіб із усіх регіонів світу свідчать про те, що ріст гіпертонії - це провісник всесвітньої епідемії серцево-судинних захворювань [13]. У 2000 р. 26,4 % дорослого населення планети страждали на гіпертонію, до 2025 р. поширеність гіпертонії серед дорослого населення Землі може досягти 29,2 %. У розвитих країнах поширеність гіпертонії зросте на 24 %, у країнах, що розвиваються – на 80 %.

Поширеність серцево-судинних захворювань серед населення України складає 26–32 %, кожна п’ята особа працездатного віку має ССЗ. Серех усіх випадків смерті ССЗ складають 64 %, а 30 % пацієнтів отримують інвалідність. В структурі захворювань системи кровообігу перше місце займає ГХ– 43,9 %, потім ІХС – 33,7 % і 13,7 % – цереброваскулярні захворювання.

Щорічний ріст поширеності цих показників пов’язаний зі зміною демографічних показників – кількість населення України зменшується на 1 % в рік. З 1990 року зниження народжуваності та збільшення смерності привели до постаріння населення; на очікувану тривалість життя спливає смертність дорослого населення від неінфекційних захворювань, в першу чергу ІХС та ГХ. Україна по цим показником займає перше місце серед країн Европейської співдружності.

Метаболічний синдром, як визнаний чинник серцево-судинного ризику, впливає не тільки на рівень здоров’я, але й на смертність населення. За даними проспективного популяційного когортного дослідження зв'язку МСХ із загальною і серцево-судинною смертністю виявлено, що незалежно від обраних критеріїв, чоловіки з МСХ мали як мінімум у 2,9 разів вище ризик смерті від ішемічної хвороби серця, чим здорові особи. Причому, зв'язок МСХ і смертності мав місце навіть при споконвічній відсутності серцево-судинної патології або діабету. Особливо виділяється такий фактор чоловічий сверхсмертности, як «психологічний суїцид», коли обраний стиль життя в остаточному підсумку неминуче приводить до втрати здоров'я і передчасної смерті [6, 13, 18].

Темпи зростання у більшості країн кількості осіб з цукровим діабетом другого типу також викликають обґрунтоване занепокоєння громадськості та міжнародних медичних організацій, причому соціальні програми навіть розвинутих країн не встигають за збільшенням кількості хворих [10,13]. Згідно прогнозу Міжнародного інституту цукрового діабету (1997 р.), до 2010 року кількість хворих на цукровий діабет сягне більше 220 млн, причому у більшості буде діагностовано діабет П типу. За збереження нинішніх темпів зростання, до 20 % дорослих можуть бути хворими на діабет, досягаючи 50 % у людей зрілого та похилого віку.

На основі епідеміологічного аналізу вважають, що кожні 15 років число хворих на цукровий діабет буде подвоюватися. У Європейському регіоні від цього захворювання страждає приблизно 22,5 млрд. дорослих. В Україні зареєстроване близько 1 млн. хворих цукровим діабетом, з яких 4 тис дітей.

Отже, МСХ є гетерогенним станом, комплексування компонентів якого обумовлене психосоціальними, метаболічними і патофізіологічними взаємозв'язками. Сполучення окремих ознак МСХ як психосоціальних, так і соматичних, навіть при неповній маніфестації всіх його проявів, означає дуже високий ризик серцево-судинних захворювань, цукрового діабету 2 типу, гіпертонічної хвороби та ожиріння.

Різноманітні невротичні симптоми, що спостерігаються в перехідному суспільстві в межах МСХ, є результатом перетинання в людині суто індивідуального та суспільного. Раннє виявлення, лікування і профілактика МСX є одним з провідних завдань лікарів і організаторів охорони здоров'я з урахуванням необхідності єднання макро- та мікросоціальних подходів до його вивчення.

В останні роки відзначається патоморфоз психічних розладів при різних соматических і ендокринних захворюваннях [13]. Поряд з відомими фахівцям явищами астенії, депресії, нервової анорексії, дисфорії в структурі психічних порушень при МСХ останнім часом усе частіше стали відзначатися тривожні розлади різного ступеня виразності.

Пацієнти з НМСХ та МСХ відмічають також майже постійне відчуття напруги або занепокоєння, періодично напади гніву або страху, що інколи переходять у слізливість. Їм притаманні спалахи сильного голоду та бажання з'їсти що-небудь солодке, що супроводжується тривогою або зниженням настрою, ангедонією., Пацієнтів з НМСХ та МСХ також непокоять зниження пам’яті або концентрації уваги, головний біль, ангіодістонічні та вегетативні розлади, еректильна дисфункція.

Важливо виважено оцінювати можливості різних засобів лікування на різних етапах становлення НМСХ та МСХ. У функціональній, початковій стадії захворювання НМСХ психотерапія і психофармакотерапія виконують функцію основних – патогенетичних, а нерідко – і єдиних методів лікування. Формування органічного соматичного дефекту (ожиріння, гіпертонічної хвороби, цукрового діабету 2 типу, ішемічної хвороби серця, атеросклерозу в межах МСХ) створює умови для аутокінезу патологічного процесу й обмежує ефективність психотропної терапії, покладаючи на неї стримування подальшого розвитку захворювання.

При вирішенні питання про доцільність і ефективність застосування щодо пацієнтів з НМСХ та МСХ психофармакологічних засобів для корекції особистісних реакцій, зменшення питомої ваги емоційних розладів і профілактики дезадаптаційних порушень психічної діяльності в умовах психоемоційного напруження, автором ретельно вибирались психотропні препарати і чітко визначались їхні оптимальні дози. Характер та обсяг психофармакотерапії визначався видом психічного розладу або типом психопатологічного синдрому психосоматичного розладу, але її метою було зниження виразності афективних порушень та вегетативної дисфункції.

Природно в корекції тривожних розладів при МСХ незалежно від нозологічної приналежності його сом атичних складових пріоритет належить транквілізаторам, що мають комплексний анксиолітичний, гіпнотичний, вегетостабілізуючий та центральний міорелаксуючий эффект, тим самим впливають практично на всі патогенетичні ланки тривожних розладів. В клінічній практиці лікарі надають перевагу «денним» транквілізаторам без значного снодійного ефекту, які зручно використовувати амбулаторно. До таких препаратів можна віднести – альпразолам (ксанакс), медазепам (рудотель), оксазепам (нозепам, тазепам), тофізопам (грандаксин), лоразепам (лорафен), а також афобазол.

Афобазол, що не є агоністом бензодіазепінових рецепторів за хімічною структурою відноситься до похідних меркаптобензимідазолу. Дія препарату заснована на гальмуванні мембранозалежних змін у ГАМК- рецепторі, у зв'язку з чим знижується його приступність для відповідного ліганда. Афобазол відноситься до препаратів короткої дії: період напіввиведення та час досягнення максимальної концентрації складають близько години, а утримання препарату в організмі - від однієї до лвох годин [2, 6, 11].

Методи та матеріали. Нами було проведене відкрите 4-тижневе дослідження ефективності і безпеки препарату Афобазол при терапії дорослих пацієнтів з тривожними розладами в межах метаболічного синдрому Х (30 пацієнтів - основна група; 30 пацієнтів – контрольна група).

Пріорітетними контингентами для залучення в дослідження були пацієнти із соматичною складовою МСХ (із ішемічною хворобою серця, атеросклерозом, цукровим діабетом 2 типу, ожирінням або високим ризиком цих захворювань у вигляді 1–3 діагностичних критеріїв МСХ за АТР ІІІ), а також їх близькі родичі. Ці критерії включення були обумовлені тим, що всі ці особи за рахунок сумісного проживання, спільного харчування, об'єднаного комунікаційного простору та міжособистісних стосунків з хворими на МСХ, мали спільний з ними спосіб життя та будували збіжні актуальні життєві стратегії.

Соматична веріфікація метаболічного синдрому Х проводилась на основі даних загальносоматичної медичної документації (заключення лікарів-інтерністів та дані аналізів в амбулаторних картках та історіях хвороби) та вимірення життєвих показників (зріст, вага, об’єм талії, артеріальний тиск) за рекомендаціями ВООЗ згідно з АТР III (Adult Treatment Pannel) 2001 (США) та доповнень консенсусу експертів Міжднародної Діабетичної Федераціїї (2005). Наявність до 3-х будь-яких приведених факторів свідчила про неповний метаболічний синдром Х, більше 3-х факторів – про повний МСХ (табл. 1).

Таблиця 1.

Діагностичні критерії метаболічного синдрому 

Фактор ризику	Діагностичний рівень
Абдомінальне ожиріння	Розмір талії: чол. > 94 см, жін.> 80 см (для європейської раси)
Тригліцеріди	> 1,7 ммоль/л (150 мг/дл)
ХС-ЛПВЩ	Чоловіки < 1,04 ммоль/л (< 40 мг/дл) Жінки < 1,29 ммоль/л (< 50 мг/дл)
Артеріальний тиск	> 130/85 мм рт. ст.
Глікемія	> 5,6 ммоль/л (> 100 мг/дл), або наявність в анамнезі діабету чи порушення толерантності до глюкози

За критеріями включення до основної та контрольної груп входили чоловіки і жінки у віці від 18 до 65 років з МСХ та НМСХ, у яких були діагностовані відповідно до критеріїв МКБ-10 наступні непсихотичні психічні розлади: розлади адаптації із соматичними симптомами (рубрика F43.2); неврастенія (F 48.0), дистимія (F 34.1 ); органічний тривожний розлад (рубрика F 06.4); генералізований тривожний розлад (рубрика F 41.1), змішаний тривожно-депресивний розлад (рубрика F 41.2); гостра реакція на стрес (F 43.0).

Критеріями виключення з дослідження були наявність іншого, ніж МСХ, соматичного захворювання; декомпенсовані соматичні захворювання в межах МСХ; наявність психічного захворювання, виникнення якого за часом та причиною появи не було пов’язано з МСХ.

З вибірки виключалися пацієнти зі схильністю до зниженого артеріального тиску; високим ризиком суїциду; гіперчутливістю до Афобазолу в анамнезі; особи з психотичними розладами, грубим органічним ураженням ЦНС (епілептичні припадки, деменція, амнестичні розлади), соматичними захворювання в стадії декомпенсації, злоякісними пухлинами та клінічно значимими відхиленнями в лабораторних тестах.

Дослідження проведене відповідно до вимог протоколу з застосуванням можливих оптимальних доз препарату. Тривалість лікування склала 1 місяць активної терапії (надалі хворі переводилися на підтримуючу терапію вже поза межами даного дослідження). Для лікування використовували препарат Афобазол, що містить у таблетці 0,01г діючої речовини. Препарат призначали 3 рази в день (ранком, вдень і ввечері); використовувалося збільшення дози препарату до 1-1-2 (кількість таблеток на прийом).

З огляду на прикладні задачі постмаркетінгового дослідження, протокол передбачав призначення психофармакопрепаратів інших груп при наявності відповідних показань. Приймаючи до уваги наявність афективних коливань, пацієнтам, при наявності показань, додатково до Афобазолу призначали антидепресанти (найчастіше селективні інгібітори зворотнього захоплення серотоніну). Транквілізатори, гіпнотики, ноотропи, а також соматичну терапію призначали в залежності від необхідності симптоматичної корекції стану пацієнтів. В якості комплементарної психофармакотерапии були використані групи психотропних препаратів – малі нейролептики (сульпірід 50-100 мг/добу), антидепресанти (коаксил 25мг/добу, ципралекс 10 мг/добу, амітриптилін 12,5-75 мг/добу), транквілізатори (гідазепам 40-50 мг/добу), ноотропи (пірацетам 400-800 мг/добу).

Згідно дизайну дослідження (табл. 2), для визначення нозологічної приналежності непсихотических психічних розладів у пацієнтів з МСХ було використане „Міжнародне нейропсихіатричне міні-опитування”; для відстеження динаміки лікування – шкала Гамільтона для оцінки тривоги (НАМ-А), шкала Спілбергера-Ханіна; шкала загального клінічного враження (CGI); фізікальні дані; для оцінки безпеки - карта реєстрації небажаних явищ і побічних ефектів; для оцінки якості життя пацієнтів – опитувальник Q-LES-Q-SF. Динаміка розладів за допомогою шкали загального клінічного враження і показники оцінних шкал реєстрували в день початку лікування, на 7, 14, 21 і 28 дні терапії.

Таблиця 2.

Дизайн дослідження Методи дослідження

 

Методи дослідження	Скрінінг	7 день	14 день	21 день	28 день
МINI	+
Шкала Спілбергера-Ханіна	+				+
HAM-A	+	+	+	+	+
CGI-S	+	+	+	+	+
Q-LES-Q-SF	+		+		+
Фізікальні дані	+				+
Побічні явища	+	+	+	+	+

Підсумкові результати лікування оцінювались за стандартними критеріями ефективності: показники “виражене поліпшення” або "поліпшення" по CGI; 50% зниження показників шкал HАМ-А, а також за динамікою фізікальних даних. При аналізі результатів дослідження враховували також наступні показники: виразність загального терапевтичного ефекту (% респондерів по CGI); терміни появи терапевтичного ефекту; дози препарату, на тлі яких наступило поліпшення; загальна частота побічних явищ; побічні явища, що найбільш часто реєструються; якість життя пацієнтів та тлі лікування.

Математична і статистична обробка даних здійснювалась за методом варіаційної статистики з оцінкою закону розподілу з використанням критерію Колмогорова-Смирнова; для оцінки достовірності відмінностей використовувались критерій Фішера (φ*) та ксі-квадрат Пірсона (χ2); також був використаний кореляційний аналіз з розрахунком коефіцієнтів парної кореляції Пірсона (r) та рангової кореляції Спірмена (rs) [13] .

Результати дослідження та їх обговорення. В дослідження включені 60 пацієнтів зрілого віку (18-65 років) (36 чоловіків, 24 жінки), у клінічній картині яких виявлялися легкі та помірні форми невротичних розладів, що спостерігаються в умовах психоневрологічного стаціонару й амбулаторної служби.

Вибірку формували з хворих, госпіталізованих у психоневрологічне відділення ДКЛ №1 ст. Київ (як первинно госпіталізованих в стаціонар, так і госпіталізованих у плановому порядку за катамнезом). Основна (30 осіб) та контрольна (30 осіб) групи сформовані з урахуванням репрезентативності за статтю та віком (χ2емп < χ2крит, р≤0,01). Вибірку склали пацієнти, що дали добровільну письмову інформовану згоду на участь у дослідженні.

Середній вік обстежених контрольної групи склав 44,81±2,17, основної групи – 45,13±2,34 (р<0,01); середній вік початку психічних розладів відповідно в основній групі – 33,2±3,1 років, в контрольній - 34,1±3,4 років (р<0,05); середня тривалість психопатологічної симптоматики в основній групі склала 5,6±0,6 місяця, в контрольній - 5,8±0,3 місяця (р<0,05).

Стан пацієнтів веріфіковано згідно відповідним критеріям по МКХ-10. Як в основній, так і в контрольній групі переважали пацієнти з розладами адаптації з соматичними симптомами та органічними непсихотичними розладами (таб. 3).

Таблиця 3.

Розподіл пацієнтів основної та контрольної груп за діагностичними рубриками

Групи	Основна		Контрольна
Діагностичні рубрики МКХ-10	абс.	%	абс.	%
Генералізований тривожний розлад	3	10,0	4	13,3
Гостра реакція на стрес	4	13,3	3	10,0
Розлад адаптації з соматичними симптомами	8	26,7	9	30,0
Неврастенія	2	6,7	3	10,0
Змішаний тривожно-депресивний розлад	5	16,7	3	10,0
Органічний тривожний розлад	6	20,0	7	23,3
Дистимія	2	6,7	1	3,3

Синдромальний розподіл засвідчив існування тривоги як базового феномену для пацієнтів з МСХ як в основній, так і в контрольній групі (табл. 4) , а також наявність приєднання до нього астенічної, фобічної, депресивної та іпохондричної симптоматики адекватно фазам розвитку синдрому. Цікаво, що серед окремих симптомокомплексів при НМСХ достовірно переважають тривожно-астенічний (φ* =2,52, р=0,004 ) і тривожно-фобічний (φ* =1,96, р=0,025 ) синдроми (φ* =2,22, р=0,013 ), а також є тенденція до переважання тривожно-депресивного (φ*=1,4, р=0,071) синдрома. Натомість, при МСХ переважають тривожно-депресивний (φ*=2,39, р=0,007) та тривожно-іпохондричний (φ*=2,32, р=0,01 ) синдроми.

Такий синдромальний розподіл в групах НМСХ і МСХ обумовлений тим, що на тлі тривалого хроничного плину метаболічного синдрому Х у пацієнтів спостерігається стабілізація невротичної симптоматики, подальший розвиток та ускладнення структури патологічного синдрому, а також формування нозологічно окреслених психічних розладів.

Таблиця 4.

Розподіл хворих на МСХ за провідним психопатологічним синдромом (n=60)

Групи	Основна		Контрольна
Провідний синдром	абс.	%	абс.	%
Тривожно-депресивний	12	41,7	11	35,5
Тривожно-фобічний	7	18,3	6	19,4
Тривожно-астенічний	5	23,3	6	19,4
Тривожно-ажитований	3	5,0	2	6,6
Тривожно-іпохондричний	3	11,7	5	16,1

Дані психометричного дослідження підтверджують низку цільових психопатологічних феноменів для пацієнтів з НМСХ та МСХ. Кількість осіб з високим рівнем реактивної тривоги за шкалою Спілбергера-Ханіна вдвічі більша у пацієнтів з НМСХ (57,35 %), ніж у пацієнтів з МСХ (26,36 %) (φ*=2,2, р=0,014), та вчетверо більша, ніж у здорових осіб (13,36 %) (φ*=1,8, р=0,035).

Висока особистісна тривога більш притаманна пацієнтам з МСХ. Розподіл високих балів реактивної та особистісної тривожності засвідчує, що в процесі формування МСХ за відсутності чітко окресленої соматичної патології (гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, ішемічна хвороба серця і т.і.) існує високий рівень психологічного дискомфорту саме на реактивному, а не особистісному рівні.

Реактивна тривожність як результат суб’єктивного реагування емоціями напруження, занепокоєння, заклопотаності з відповідною активацією симпато-адреналової системи, сприяє подальшому розвиткові МСХ. Наявність у пацієнта з МСХ соматичної хвороби збільшуєа особистісну тривогу (побоювання щодо стану здоров’я, майбутнього) і частково дезактуалізує плинні події в його уяві.

У пацієнтів спостерігється поєднання психопатологічних феноменів тривоги та страху, причому при НМСХ страхи в основному відносяться до сфери інтерперсональних відносин, а при МСХ вони стосуються безпосередньо стану здоров’я. Пацієнти з НМСХ найчастіше вказують на страх самотності, некомпетентності, зради близьких людей, тяжкої хвороби, для пацієнтів з МСХ притаманні страх самотності, безпорадності, тяжкої хвороби, смерті.

Чільне місце займали скарги на надлишкову вагу та підвищення АТ, що надалі були об’єктивізовані: ІМТ складав для основної групи 30,2±2,7; контрольної групи– 28,7±4,4; ОТ відповідно – 98,4±3,3 та 97,6±3,6 см; систолічний АТ – 138,6±5,7; 144,3±6,8 мм рт.ст; діастолічний АТ – 81,4±5,1; 87,7±5,4 мм рт.ст.

Лікування цілком завершило 55 пацієнтів, в тому числі 28 пацієнтів основної групи та 27 пацієнтів контрольної групи. Терапевтична дія Афобазолу у проведеному нами дослідженні виявлялася досить швидко. Вже наприкінці першого тижня терапії була відмічена редукція тривожних проявів у вигляді зменшення роздратованості, заклопотаності та деякої дезактуалізації побоювань і недобрих передчуттів. Пацієнти також вказували на поліпшення сну, більшу здатність до релаксації, а також зменшення відчуття занепокоєння, лякливості та плаксивості.

Особливістю терапевтичної дії Афобазолу виявилася значна редукція до 7 дня лікування значної кількості вісцеро-вегетативних проявів тривожних розладів: пацієнти відмічали полегшення дихання, більш стабільні з тенденцією до нормалізації показники артеріального тиску та пульсу, зменшення напряження та болю у м’язах, зменшення або відсутність сухості у роті, пітливості та запаморочення, зменшення потреби в їжі. Крім того, хворі відмічали покращення працездатності за рахунок підвищення якості когнітивних функцій (уваги, пам’яті).

Протягом 28 днів терапії терапевтичний ефект збільшувався та зберігався по завершенні дослідження. Показники тривоги за шкалою тривоги Гамільтона піддалися значній редукції в процесі терапії Афобазолом. Загальна оцінка за HAM-A за 4 тижні терапії скоротилася на 81,5%, показник психічної тривоги – на 86,2%, соматичної – на 73,2%. Причому у пацієнтів з неповним метаболічним синдромом краща редукція симптоматики була відмічена як у психічній, так і у соматичній сфері. Отже, за даними шкали HAM-A, Афобазол є ефективним як щодо психічних, так і щодо соматичних компонентів тривоги у пацієнтів з МСХ, а позитивна динаміка за HAM-A достовірна (p<0,05) вже з 7-го дня терапії (рис. 1).

Рис. 1 Порівняльна ефективність лікування афобазолом зі стандартною терапією за шкалою тривоги Гамільтона.

В основній та контрольній групах наприкінці лікування відмічено динаміку показників психометричного шкалування в вигляді суттєвого зниження показників реактивної (на 57,2 % і 42,9 %; p≤0,001) та особистісної (на 23,8 % і 23,3 %; p≤0,01) тривоги за шкалою Спілбергера-Ханіна.

По всій групі пацієнтів нами відмічено повний вихід з хворобливого стану (38,4%) або значне поліпшення (37,9%) (рис.4), причому для більшості пацієнтів з легкими проявами повний вихід з стану був відмічений в 92% випадків. Серед пацієнтів з помірними проявами хороший ефект зафіксовано у 75% випадків, в решті відповідно спостерігались помірний та мінімальний ефекти. Динаміка тяжкості стану пацієнтів в порівнянні зі скрінінгом була достовірно позитивною (p<0,05) також вже с 7-го дня терапії Афобазолом; подібні зміни були відзначені у показниках загальної ефективності терапії. Відсутність позитивних змін на терапії Афобазолом відмічено у 3,3%, погіршення – у 3,3%. В контрольній групі – 6,6% та 3,3% відповідно.

Рис.4 Порівняльна ефективність лікування афобазолом зі стандартною терапією за шкалою загального клінічного враження CGI-S.

Динаміка соматичних показників також мала позитивні тенденції в контрольній та основній групах: редукція склала відповідно САТ – 11,0 % і 18,0 % (p≤0,05); ДАТ – 4,4 % і 14,9 % (p≤0,05); зменшення ІМТ та ОТ знаходилось в межах статистичної похибки.

За шкалою якості життя Q-LES-Q-SF на другому тижні терапії було відмічено тенденцію до поліпшення рівня соціального функціонування завдяки редукції когнітивно-біхевіорального дисбалансу; ця тенденція достовірно (p<0,05) зберігалась до кінця терміну лікування.

Нами був також проведений порівняльний аналізом ефективності лікування Афобазолом тривожних розладів різної синдромальної структури. Особливо доцільне призначення препарату Афобазол пацієнтам з такими особистісними рисами як тривожна помисливість, невпевненість, підвищена уразливість та емоційна лабільність, низька стресостійкість.

Протягом всього терміну лікування нами відстежувались побічні дії препарату Афобазол, вони були зареєстровані у у 7 пациентов (23,3%). Більшість з них була зафіксована на початку лікування (переважно на першому тижні); вони були легкого ступеню виразності, не потребували додаткової корекції або змін у терапії; в більшості випадків були транзиторними та самостійно редукувалися протягом лікувального курсу. Спектр зафіксованих побічних явищ був представлений: головним болем (10,0%), тремором (6,7%), сухістю у роті (3,3%) та підвищенням роздратованості (3,3%).

Негативної дії препарату на серцево-судинну, бронхолегеневу та ендокринну систему відзначено не було. Показники лабораторних досліджень не відхилялися від норми. За нашими спостереженнями, Афобазол забезпечував високу комплаєнтність та не демонстрував негативного впливу на перебіг соматичної патології в межах МСХ. Афобазол не вступав в клінічно значиму взаємодію с медикаментами, що застосовуються для лікування соматичної складової МСХ.

Висновки:

1. Відкрите, в паралельних групах, активно-контрольоване, постмаркетингове дослідження підтвердило ефективність і безпеку препарату Афобазол у при терапії дорослих пацієнтів з тривожними розладами в межах метаболічного синдрому Х

2. Найбільш значимими предикторами терапії Афобазолом визначено наявність у пацієнтів тривожної помисливості, невпевненості, підвищеної уразливості та емоційної лабільності, низької стресостійкості.

3. Афобазол забезпечував високу комплаєнтність та якість життя пацієнтів; не демонстрував негативного впливу на перебіг соматичної патології в межах МСХ. Особливістю терапевтичної дії Афобазолу є редукція вісцеро-вегетативних проявів тривожних розладів, в тому числі полегшення дихання, нормалізація показників артеріального тиску та пульсу, зменшення напряження та болю у м’язах, пітливості та запаморочення.

4. Побічні дія препарату Афобазол реєструвалися переважно на початку терапії, були транзиторними та не приводили до припинення лікування.

5. Афобазол доцільно використовувати в комплементарній стаціонарній та амбулаторній монотерапії для психосоматичних пацієнтів, що ведуть активний спосіб життя в агресивному стресогенному оточуючому середовищі.

Література.

1. Аведисова А.С. Появится ли альтернатива бензодиазепинам?// Психиатрия и психофармакотерапия. Журнал им. П.Б. Ганнушкина Эктравыпуск.–2006.–с.10–12;

2. Аведисова А.С. с соавт. Новый анксиолитик Афобазол при терапии ГТР (результаты сравнительного исследования с диазепамом)// Психиатрия и психофармакотерапия. Журнал им. П.Б. Ганнушкина Эктравыпуск.–2006.–с.13–16;

3. Арана Д., Розенбаум Д. Фармакотерапия психических расстройств. – М.: Бином, 2004. – 415 с.

4. Боднар П.М., Кононенко Л.О., Михальчишин Г.П., Кононенко В.О. Метаболічний синдром (огляд літератури) // Журн. АМН України. – 2000. – №6 (4).– С. 677–685.

5. Бройтиган В., Кристиан П., Рад М. Психосоматическая медицина, пер. с нем.- М.: ГЭОТАР Медицина, 1999.- 373 с.

6. Воронина Т.А., Середенин С.Б. Перспективы поиска новых анксиолитиков // Экспериментальная и клиническая фармакология. – 2002. – № 5. – С. 4-17.

7. Диагностика и лечение тревожных расстройств (руководство для врачей) /под ред. МаксГлинна Т.Дж., Меткалфа Г.Л. пер.с англ.- М., 1989.- 119с.

8. Доклад о состоянии здравоохранения в Европе. 2002 г.- Европейская серия № 97.-156 с.

9. Критерий качества жизни в психиатрической практике: Монография / Марута Н.А., Панько Т.В., Явдак И.А. и др.; под ред. Маруты Н.А. – Харьков: РИФ Арсис, 2004.- 240 с.

10. Паньків В.І., Маньковський Б.М., Мкртумян А.М. Мистецтво лікування хворих на цукровий діабет 2 типу // Здоров’я України. – 2006. – №6 (139). – С.30–31.

11. Смулевич А.Б. с соавт. Терапия пограничных психических расстройств (исследование эффективности и переносимости Афобазола)// Психиатрия и психофармакотерапия. Журнал им. П.Б. Ганнушкина Эктравыпуск.–2006.–с.3–9;

12. Смулевич А.Б., Дробижев М.Ю., Иванов С.В. Клинические эффекты бензодиазепиновых транквилизаторов в психиатрии и общей медицине, Медиа Сфера, Москва, 2005;

13. Чабан О.С, Хаустова О.О. Психосоматична медицина (аспекти діагностики та лікування): Посібник . – Київ: ТОВ «ДСГ Лтд», 2004.– 96 с.

14. Чабан О.С., Хаустова О.О. Спосіб корекції метаболічного синдрому Х: Пат. 24084 Україна. Заявл. 07.08.2006; Опубл. 25.06.2007. Бюл. №9.

15. Baldwin D.S., Polkingham C., Evidence-based pharmacotherapy of generalized anxiety disorder // Int J Neuropsychopharmacol. – 2005. – Vol. 8. – P. 293-302.

16. Grundy S.M. Obesity, metabolic syndrome and coronary atherosclerosis // Circulation. – 2002. – Vol.105. – P. 2696–2698.

17. Haffner S., Taegtmeyer H. Epidemic obesity and the metabolic syndrome // Circulation. – 2003. – Vol. 108 (13). – P. 1541–1545.

18. Martin L.J., North K.E., Dyer T. et al. Phenotypic, genetic, and genome–wide structure in the metabolic syndrome // BMC Genet. – 2003. – Vol.4, (Suppl. 1). – P. S95

19. Pladevall M., Singal B., Williams L. et al. A Single Factor Underlies the Metabolic Syndrome: A Confirmatory Factor Analysis // Diabetes Care. – 2006. – Vol.29 (1). – P. 113–122.

20. Pollack M.H. Comorbid anxiety and depression // J Clin Psychiat. – 2005. – Vol. 66 (Suppl. 8). – P. 22-29.

21. Strine T.W., Chapman D.P., Kobau R. et al. Associations of self–reported anxiety symptoms with healh–related quality of life and health behaviors.//Soc Psychyatry Psychiatr Epidemol.–2005.–Jun.–40(6).–p.432–8.

22. Yoshida T.The knack of treatment for obese patients with hypertension and diabetes mellitus: combined the newest tailor-made diet therapy with the usual stress-management therapy //Nippon Rinsho.- 2003.- №61(7).- р.1093-1098

УДК (616.89+616.1/9)-085+ 615.21

Психосоматический подход к терапии пациентов с тревожными расстойствами в структуре метаболического синдрома Х.

Е.А. Хаустова

УкрНИИ социальной и судебной психиатрии и наркологии МЗ Украины,

Ключевые слова: психосоматика, тревожные расстройства, метаболический синдром Х, психофармакотерапия, эффективность, безопасность

Резюме. Проведено постмаркетинговое клиническое исследование эффективности и безопасности препарата Афобазол в лечении взрослых пациентов с тревожными расстройствами в структуре метаболического синдрома Х. Пролечено 60 пациентов, из них Афобазолом -30 пациентов, стандартной противотревожной терапией – 30 пациентов. Предикторами терапии Афобазолом являются тревожная мнительность, неуверенность, эмоциональная лабильность, повышенная уязвимость и низкая стрессоустойчивость. Препарат характеризуется высоким профилем безопасности, минимальным риском нежелательных лекарственных взаимодействий, отсутствием негативного влияния на эндокринную и сердечно-сосудистую систему. Афобазол способствует повышению качества жизни пациентов. Следует отметить целесообразность применения Афобазола как препарата выбора в терапии тревожных расстройств для социально активных психосоматических пациентов в стрессогенных условиях.

УДК (616.89+616.1/9)-085+ 615.21

Psychosomatic approach to the therapy of patients with anxious disorders associated with metabolic syndrome X

 

О.О. Khaustova

Ukrainian Research Institute of Social Forensic Psychiatry and Drug Abuse, Kiev

Key words: psychosomatics, anxious disorders, metabolic syndrome X, psychopharmacotherapy, efficiency, safety

Summary. We have conducted the post-marketing clinical study of efficiency and safety of Afobazol in treatment of anxiety disorders associated with metabolic syndrome X. We have treated 60 patients: 30 of them - by Afobazol, 30 - by standard antianxious therapy. The Afobazol therapy is more effective in patients with anxious suspiciousness, uncertainty, emotional lability, promoted vulnerability and low stress-addicted. Afobazol has the high safety profile, minimal riskof undesirable medicinal co-operations, absence of negative influence on the endocrine and cardiovascular system. Afobazol is instrumental in upgrading life of patients. It’s worth while to use Afobazol as medicine of choice in anxiety treatment for socially active psychosomatic patients in stress conditions..