У популяційному дослідженні, за участю понад 3 мільйони пацієнтів старше 40 років, 1 з 10 хворих на рак помер від серцево-судинних захворювань (ССЗ). Смерть, пов’язана з раком, сталася у 4 з 10 пацієнтів.

Дослідники зазначають, що пацієнти з онкологічними захворюваннями мають в середньому в 2–6 разів вищий ризик смертності від ССЗ, ніж загальне населення.

Для свого дослідження команда науковців порівняла загальну чисельність населення США з 3 344 256 особами, що мали онкопатологію (база даних SEER) за період 1973 по 2012 рік. Зазначений період аналізу не відображає ключових подій, що відбулися щодо імунотерапії, зазначають автори.

Загалом у пацієнтів було виявлено 28 видів раку. 38% з них (1228288 пацієнтів) померли від онкопатології, а 11,3% (365,689 пацієнтів) від ССЗ. 76,3% смертей, пов’язаних із ССЗ, були наслідком захворювань серця.

Для всіх онкопатологій науковці виділяють наступні моменти:

• Більший вік при діагностиці раку пов'язаний зі збільшенням ризику смерті від ССЗ.
• Чим молодший пацієнт, що пережив рак, тим вище ризик захворювання серця.
• Для тих, хто вижив з діагнозом онкопатології до 55 років, ризик смертності від ССЗ в 10 разів перевищує ризик для загальної популяції.
• Найбільша кількість смертей від ССЗ припадає на перший рік після діагностики раку.
• Смертність від ССЗ у всіх тих, хто пережив рак, вища, ніж серед загального населення.

Команда дослідників оцінила різні типи раку. Науковці виявили вищу середню (> 11,3%) смерть, пов’язану із ССЗ, серед пацієнтів із онкопатологією сечового міхура(19,4%), гортані (17,3%), передміхурової залози (16,6%), тіла матки (15,6%), колоректального раку(13,7%) та раку молочної залози (11,7%).

Відзначено декілька тенденцій щодо смертності, пов’язаних із ССЗ, у хворих на рак та тих, хто вижив. Дев'ять з десяти ракових захворювань були пов'язані з більш високими показниками смертності від раку та низькими показниками смертності від ССЗ (<10%). До них належать онкопатології легень, печінки, мозку, шлунку, жовчного міхура, підшлункової залози, стравоходу та яєчників, а також множинна мієлома.

Ці захворювання пов'язані з високою смертністю від основної патології .

Для восьми онкологічних захворювань, які пов'язані з поліпшенням прогнозу (пухлини м'яких тканин, носоглотка, анального отвору, ротоглотки, колоректальний рак, неходжкінська лімфома, нирки та шийка матки), дослідники відзначають, що ризик смерті, пов'язаний із ССЗ, збільшується, навіть незважаючи на рак.

Для решти 11 ракових захворювань, за час проходження дослідження, смерть від раку дорівнює або вище смерті від ССЗ. До них відносяться рак молочної залози, гортані, щитовидної залози, яєчка, простати, сечового міхура та пеніса, а також рак ендометрія, меланома та лімфома Ходжкіна.

Найбільший ризик смертності від ССЗ припадає на перший рік після діагностики раку. Дослідники припускають, що підвищений ризик під час "гострої ракової фази" являє собою взаємозв'язок ССЗ, потенційної серцево-судинної токсичності терапії раку та серцево-судинного ризику, пов'язаного з пухлинним навантаженням.

Спеціалісти наголошують на необхідності активного кардіологічного підходу до онкопацієнтів ще до початку лікування та продовження спостереження за цими хворими протягом життя.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org