В сучасних рекомендаціях лікування лівостороннього ендокардиту проводять з використанням в/в терапії протягом 6 тижнів у лікарні, що пов'язано з високими внутрішньо-лікарняними ускладненнями і смертністю на ранній стадії.
Є обґрунтовані докази того, що правобічний ендокардит можна лікувати пероральними антибіотиками після в/в терапії, але в небагатьох дослідженнях була розглянута ефективність і безпека цієї стратегії при лівосторонньому ендокардиті.
Одне з найбільших рандомізованих контрольованих досліджень в області інфекційного ендокардиту показало, що стабільні пацієнти з лівостороннім ендокардитом можуть безпечно переходити з внутрішньовенних на пероральні антибіотики, що зменшує необхідність стаціонарного лікування.
Пероральна антибактеріальна терапія в дослідженні POET була такою ж ефективною, як і внутрішньовенна (в/в) терапія для складових первинної кінцевої точки: смертності від усіх причин, позапланової кардіохірургії, емболічних подій або рецидивів бактеріемій через 6 місяців.
Отримані результати були узгоджені між підгрупами, включаючи тип бактерій, нативні і протезовані клапани.
У дослідження були включенні 400 осіб (77% чоловіків, середній вік, 67 років), які отримували в/в терапію антибіотиками, у зв’язку з лівостороннім ендокардитом, викликаним стрептококом, Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus або коагулoзними-негативними стафілококами, що були рандомізовані для продовження лікування цієюж групою препаратів в/в (n = 199) або були переведені на пероральне лікування (n = 201).
Амбулаторні пацієнти були відібрані тільки в тому випадку, якщо у них не було виявлено серцевої недостатності, емболій, аритмій, були відсутні ускладнення супутніх захворювань, і їх часто і строго контролювали.
Крім того, всі пацієнти отримували два антибіотики внутрішньовенно протягом як мінімум 7-10 днів, вони були клінічно і біохімічно стабільні, і перед рандомізацією їм проводилася трансезофагеальна ехокардіографія, щоб виключити абсцес або реінфекцію клапана, що вимагає хірургічного втручання.
Середній час від постановки діагнозу до рандомізації стано 17 днів в обох групах. Близько третини пацієнтів мали протезовані клапани.
Первинна складова кінцева точка мала місце у 12,1% пацієнтів в групі а/б IV покоління і 9% пацієнтів в другій групі (різниця між групами, 3,1 %, 95% довірчий інтервал, P = 0,40).
Виявилися одноковими для обох груп кількість випадків незапланованої кардіохірургії (по 6), емболічних подій (3 випадки) і реінфекцій (по 5 випадків). У групі оральної терапії було менше смертей, ніж в групі в/в терапії (7 проти 13).
Після рандомізації пероральна група повинна була знаходитися в лікарні, щоб в середньому лише 3 дні проти 19 днів в групі в/в терапії (P <.001).
Дослідники зазначають що, виходячи з цих результатів, більше 50% всіх пацієнтів з ендокардитом можуть бути кандидатами на часткову пероральну антибіотикотерапію.
Науковці вважають, що така тактика лікування може скоротити перебування в лікарні пацієнтів з інфекцією серцевих клапанів.
Але спеціалістами була висловлена стурбованість з приводу узагальнення подальшого догляду тих пацієнтів, що знаходяться на пероральній терапії, яка включала від двох до трьох амбулаторних відвідувань в тиждень.
Дослідниками було зауважено, що не до всіх категорій пацієнтів може застосовуватися нова стратегія лікування. Але якщо пацієнт є стабільним, і без видимих ускладнень, перерахованих вище, і є впевненість лікаря, у тому, що буде здійснений систематичний прийом призначених препаратів, то пероральна терапія може бути впровадженою.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org