Результати рандомізованого контрольованого дослідження свідчать про те, що жінкам з прееклампсією допомагає пероральне введення ніфедипіну під час пологів та розродження.
Дослідження показало, що інтранатальне введення перорального ніфедипіну з пролонгованим вивільненням було безпечним та знижувало потребу у гострій внутрішньовенній (в/в) або пероральній гіпертензивній терапії з негайним вивільненням. Спостерігалася тенденція до меншої кількості кесаревих розтинів та меншої потреби у неонатальній інтенсивній терапії.
Науковці стверджують, що немає необхідності чекати, поки пацієнтам буде необхідна одна або декілька доз антигіпертензивної терапії, перш ніж розпочинати прийом ніфедипіну тривалої дії, якщо вони відповідають критеріям важкої прееклампсії.
Прееклампсія ускладнює до 8% вагітностей і часто призводить до значної материнської та перинатальної захворюваності.
Зниження дуже високого артеріального тиску до безпечнішого рівня допоможе запобігти ускладненням у матері та плоду. Однак, крім швидкодіючих внутрішньовенних ліків від тяжкої гіпертензії під час вагітності, вивчення оптимального лікування гіпертонії під час пологів та розродження не проводилося.
У рандомізованому потрійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні дослідники оцінили, чи може лікування ніфедипіном тривалої дії запобігти тяжкій гіпертензії у жінок з одноплідною вагітністю або вагітністю двійньою та прееклампсією з тяжкими проявами.
Під час індукції пологів між 22 та 41 тижнем гестації 55 жінкам було призначено 30 мг ніфедипіну з пролонгованим вивільненням перорально, а 55 отримували відповідне плацебо кожні 24 години до пологів.
Первинним результатом було отримання однієї або кількох доз терапії для гострої гіпертензії при артеріальному тиску щонайменше 160/110 мм рт. ст., яке підтримувалося протягом 10 хвилин чи довше.
Первинний результат спостерігався у значно меншої кількості жінок у групі ніфедипіну, ніж у групі плацебо (34% проти 55%; відносний ризик [ВР] 0,62; 95% ДІ 0,39–0,97; кількість пацієнтів, які потребують лікування, 4,7).
Меншій кількості жінок у групі ніфедипіну, ніж у групі плацебо, знадобився кесарів розтин, хоча ця різниця не мала статистичної значущості (21% проти 35%; ВР 0,60; 95% ДІ 0,31–1,15).
Між групами не було відмінностей у частоті гіпотензивних епізодів, включаючи симптоматичну гіпотензію, яка потребує застосування фенілефрину для підтримки тиску після нейроаксіальної анестезії (9,4% проти 8,2%; ВР 1,15; 95% ДІ 0,33–4,06) .
Наголошувалося на тенденції до зниження показників госпіталізації новонароджених у відділення інтенсивної терапії серед новонароджених, народжених від матерів, які отримували ніфедипін (29% проти 47%; ВР 0,62; 95% ДІ 0,37–1,02).
Неонатальний комбінований результат також був схожим між групою ніфедипіну і групою плацебо (36% проти 41%; ВР 0,83; 95% ДІ 0,51-1,37). Комбінований результат включав оцінку за шкалою Апгар <7 через 5 хвилин, гіпербілірубінемію, яка потребує фототерапії, гіпоглікемію, що вимагає внутрішньовенної терапії, або додаткову оксигенотерапію після перших 24 годин життя.
Вчені зазначають, що ці результати підтверджують тенденцію до активного лікування гіпертонії під час вагітності за допомогою щоденних підтримуючих препаратів.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org