Попередні дослідження на тваринах показали, що мікропластик може мати токсичний вплив на серце. З огляду на значне зростання виробництва та потенційну кардіотоксичність, чи слід розглядати мікропластик і нанопластик (МНП) як новий фактор ризику ССЗ?
Мікропластик — це пластикові частки розміром <5 мм, а нанопластик зазвичай має розмір <1 мкм. Первинний МНП виробляється з мікро- або нанорозмірами, тоді як вторинний МНП утворюється в результаті деградації великих пластикових відходів. Пластик широко використовується у суспільстві, зокрема в медицині, косметиці та продуктах харчування.
МНП можуть потрапляти в організм людини через їжу, інгаляцію або контакт зі шкірою. Вони мають схильність до високоваскуляризованих структур і були ідентифіковані в серці, легенях і плаценті людини.
Попередні дослідження на тваринах викликали занепокоєння щодо токсичного впливу МНП на серцево-судинну систему. Запропоновані механізми токсичності включають оксидативний стрес, запалення, апоптоз і піроптоз. МНП пов’язують із пошкодженням ендотелію судин, порушенням згортання крові, тромбозом і гемолізом.
Також повідомлялося про кардіотоксичні ефекти МНП, включаючи аномальні частоти серцевих скорочень, порушення функції серця, перикардіальний набряк і міокардіальний фіброз.
Дослідження Марфелла та команди, що було опубліковане у New England Journal of Medicine є першим, яке повідомило про зв’язок між МНП та несприятливими серцево-судинними подіями. Вони досліджували видалені атероми пацієнтів, які проходили каротидну ендартеректомію, на наявність МНП за допомогою піроліз-хроматографії. Пацієнти з МНП в атеромах мали значно вищу частоту серцево-судинних подій, таких як інфаркти, інсульти та смерті.
Дослідники також виявили, що пацієнти з МНП у своїх атеромах мали підвищені маркери запалення, які сприяють прогресуванню атеросклерозу.
Незважаючи на значущість цього дослідження, неможливо зробити висновок про причинний зв’язок між МНП і серцево-судинними подіями. Існує кілька критичних аспектів:
1. У дослідженні порівнювали пацієнтів із МНП в атеромах (n = 150) та без них (n = 107), але ризик інсультів міг бути зумовлений попереднім стенозом артерій.
2. Дані спостереження базувалися на електронних записах, а 15% пацієнтів були втрачені для спостереження.
3. Не було тестування на наявність МНП у сироватці, що могло б пролити світло на вплив екологічного впливу.
4. Існує ризик забруднення зразків через наявність МНП у хірургічному середовищі.
Хоча наукове розуміння кардіотоксичності МНП базується переважно на дослідженнях на тваринах, робота Марфелла та команди відкриває нові перспективи. Можливо, настав час розпочати проспективне спостережне дослідження здорових осіб для вивчення впливу МНП на серцево-судинні події.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org