Результати одноцентрового рандомізованого контрольованого дослідження показали, що скандинавська ходьба значно покращувала функціональні можливості, ніж безперервне тренування середньої та високої інтенсивності та високоінтенсивне інтервальне тренування (ВIIT).
Учасники, які займалися скандинавською ходьбою, продемонстрували більш результативне покращення функціональних можливостей, виміряне за допомогою тесту із 6-хвилинною ходьбою, ніж люди, які виконували будь-яку з інших стратегій фізичних навантажень (ефект взаємодії, P = 0,010).
Від вихідного рівня до 26 тижнів середні зміни в тесті на 6-хвилинну ходьбу склали 55,6 м та 59,9 м для безперервних тренувань середньої та високої інтенсивності та ВIIT відповідно, але 94,2 м у групі скандинавської ходьби.
Дослідники відзначають, що результати тестів 6-хвилинної ходьби вищі, ніж безперервні тренування середньої та високої інтенсивності та ВIIT.
За словами дослідників, надання пацієнтам вибору щодо фізичних вправ корисне, тому що не всім подобаються тренування ВIIT чи тривала безперервна ходьба. Науковці вважають, що можна сміливо порекомендувати скандинавську ходьбу як ще один вид вправ і очікувати аналогічного чи хорошого впливу на функціональні можливості.
Крім того, ці результати підтверджують використання скандинавської ходьби у програмах кардіореабілітації.
У дослідженні брали участь пацієнти з ІХС, які перенесли реваскуляризацію серця. Потім вони були направлені на кардіореабілітацію.
Учасники були випадково розподілені в одну з наступних груп: скандинавська ходьба (n = 30), безперервне тренування середньої та високої інтенсивності (n = 27) та ВIIT (n = 29) на 12-тижневий період. Потім був додатковий 14-тижневий період спостереження після програми вправ. Середній вік у групах втручання становив близько 60 років.
Дослідницька група проаналізувала рівень депресії учасників за допомогою Beck Depression Inventory-II, якість життя за допомогою Short Form-36 та HeartQoL, а також функціональні можливості за допомогою тесту 6-хвилинної ходьби. Вони оцінювали функціональну здатність, депресію та якість життя на початковому рівні, через 12 та 26 тижнів.
Використовуючи лінійні змішані моделі з розширеними показниками, автори дослідження оцінили стійкі ефекти, що спостерігалися між 12-м та 26-м тижнями, та пролонговані ефекти, які спостерігалися між вихідним рівнем та 26-м тижнем.
Від вихідного рівня до 26 тижнів учасники спостерігали значно кращі результати щодо якості життя, симптомів депресії та тесту 6-хвилинної ходьби (P<0,05).
Фізична якість життя та дистанція тесту 6-хвилинної ходьби значно підвищилися між 12 та 26 тижнями (P<0,05).
Примітно, що на 26-му тижні всі тренувальні групи досягли мінімальної клінічної граничної різниці в 54 м, хоча учасники когорти скандинавської ходьби продемонстрували значне покращення результатів.
Інші дані свідчили про наступне:
• від початкового рівня до 12-го тижня рівні фізичної активності значно підвищилися, і це покращення зберігалося протягом усього періоду спостереження;
• після завершення кардіореабілітації функціональні можливості продовжували значно покращуватися;
• безперервні тренування середньої та високої інтенсивності, ВIIT та скандинавська ходьба надали позитивний та значний тривалий вплив на симптоми депресії та на загальну та пов'язану із захворюванням якість життя без відмінностей у ступені покращення між типами вправ.
Деякі обмеження дослідження включають той факт, що жінки становили невелику частину досліджуваної групи, що обмежує можливість узагальнення цих даних, когорта була набрана з одного медичного закладу, а період спостереження був коротким, зазначають дослідники.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org