Фібриляція передсердь (ФП) і рак часто співіснують, один ускладнює лікування та погіршує прогноз іншого. Враховуючи зростання частоти обох захворювань, очікується, що їхнє співіснування матиме дедалі більший вплив на клінічну практику. Науковці залучили до нового дослідження з використанням реєстру BLITZ-AF 1514 пацієнтів із 6 європейських країн з встановленим діагнозом рак до 3 років і електрокардіографічно підтвердженою ФП протягом 1 року.
Першим важливим висновком аналізу є висока поширеність серцево-судинних (СС) факторів ризику та захворювань серед пацієнтів із раком і ФП. Так, у 72% хворих була артеріальна гіпертензія, у 40% - гіперхолестеринемія, у 22% - цукровий діабет, у 11% - активне куріння, у 58% - ожиріння. Подібним чином 21% мали серцеву недостатність в анамнезі, 18% мали ішемічну хворобу серця, 39% мали клапанну хворобу серця і 10% мали захворювання периферичних артерій. Дані попереднього реєстру CardioTox також показують, що фактори ризику ССЗ є поширеними та пов’язані зі збільшенням смертності від усіх причин; вони також несуть вищий ризик ССЗ, пов’язаних з терапією раку, таким чином перешкоджаючи протипухлинному лікуванню та ставлячи під загрозу його результати, що може частково пояснити результуючу підвищену смертність. У той же час, часте співіснування раку з ФП і ССЗ підкреслює їх взаємопов’язану патофізіологію, керовану старінням та іншими поширеними факторами.
Іншим важливим висновком є недостатнє використання належної антитромботичної терапії, особливо перед консультацією кардіолога, незважаючи на середній бал CHA 2 DS 2 VASc 3 і середній показник гіпертензії, порушення функції нирок і печінки, інсульту, кровотечі , лабільний INR, люди похилого віку, меикаменти або алкоголь. Однак після консультації 76% пацієнтів приймали прямі пероральні антикоагулянти (ПОАК) або антагоністи вітаміну К, а деякі пацієнти додатково отримували низькомолекулярний гепарин (НМГ). Науковці зазначають, що для кращого розуміння цього висновку слід враховувати два фактори: фактичний тромбоемболічний тягар і тягар кровотечі у цих пацієнтів і проблеми щодо антитромботичної терапії, особливо у пацієнтів з активним злоякісним новоутворенням.
Активний рак може мати підвищений ризик геморагій через пухлини шлунково-кишкового тракту (ШКТ) або сечостатевої системи, внутрішньочерепні захворювання, поширені захворювання печінки з порушеннями згортання крові, порушення функції нирок і тромбоцитопенію. Захворювання також може нести підвищений ризик тромбоутворення, що особливо важливо для певних типів раку, таких як аденокарциноми підшлункової залози або шлунка. Протипухлинна терапія, включаючи сполуки платини, антиангіогенетичні агенти, імуномодулюючі препарати або гормональна терапія, може додатково збільшити ризик тромбоемболії. Таким чином, загальні оцінки, які використовуються для прогнозування геморагічних і тромботичних ризиків, хоча вони, здається, працюють досить добре, можуть бути неточними для пацієнтів, які страждають на певні типи активного раку або які отримують специфічну протипухлинну терапію. Таким чином, прийняття рішення щодо антикоагуляції вимагає розгляду додаткових факторів у пацієнтів з активною злоякісною пухлиною. Іншою проблемою, яка може ускладнити антикоагулянтну терапію, є потенційна взаємодія між протираковою терапією та антикоагулянтами. Наприклад, використання ПОАК є невизначеним у комбінації з такими широко використовуваними агентами, як антрацикліни, вінорельбін, іматиніб, сунітініб, вандетаніб, абіратерон або дексаметазон, оскільки останні препарати є сильними індукторами або інгібіторами P-глікопротеїну. Ще однією проблемою є відсутність переконливих доказів ефективності та безпеки антикоагулянтів для профілактики інсульту або системної емболії у пацієнтів з активним раком. Хоча обсерваційні дослідження надали докази, що підтверджують загальне використання ПОАК у пацієнтів з раком і ФП, рандомізовані дослідження відсутні.
Що стосується тромбозу та кровотечі у пацієнтів з активним раком, у BLITZ-AF попередні тромбоемболічні та геморагічні події мали місце у 14% та 10% пацієнтів відповідно. Це приблизно відповідає тому факту, що оцінка CHA 2 DS 2 VASc була 4 або вище у 42% пацієнтів, а гіпертонія, порушення функції нирок і печінки, інсульт, кровотеча, лабільне INR, люди похилого віку, медикаменти або алкоголь становили 3 або вище у 11% пацієнтів. Однак, оскільки ризики тромбозу та кровотечі відрізняються у пацієнтів з «активним раком» і пацієнтів з «раковим анамнезом», визначення активного раку є особливо важливим. Рак вважається активним, якщо він нещодавно діагностований, наразі або нещодавно лікувався, рецидивує, поширений місцево або є метастази. У BLITZ-AF пацієнти з діагнозом злоякісного новоутворення протягом 3 років до залучення вважалися такими, що мають «нещодавній» і, отже, «активний» рак. Однак у багатьох пацієнтів із злоякісним захворюванням лікування може бути успішно завершено, і хвороба може досягти тривалої ремісії менш ніж через рік після встановлення діагнозу. Тому було запропоновано визначати як «нещодавнє» злоякісне захворювання, яке було діагностовано або проліковано до 6 місяців тому. Як наслідок, масштаби проблеми можуть бути навіть більшими, ніж ті, що зображені в реєстрі BLITZ-AF.
Підсумовуючи дослідники наголошують, що ФП поширена серед онкологічних пацієнтів та впливає на їхні результати, ускладнює лікування, тоді як очікується, що її тягар зростатиме. Таким чином, скринінг на наявність ФП і правильне лікування антикоагулянтами є вирішальними. З іншого боку, розрізнення між активним і неактивним раком також важливо з точки зору антитромботичної терапії, як у клінічній практиці, так і в клінічних випробуваннях.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org