У новому документі міститься експертний консенсус від різних спеціалістів щодо найкращих практик і методів включення ультразвуку (УЗД) у процедури доступу до судин. Це оновлення замінює рекомендації Американського товариства ехокардіографії 2011 року щодо канюляції судин під контролем УЗД. Він містить рекомендації щодо доступу до центральних і периферичних вен і артерій під контролем УЗД у дорослих і педіатричних пацієнтів на основі надійності наукових доказів, представлених у літературі.
Спеціалісти зауважують, що ультразвуковий контроль наразі не є стандартом надання допомоги для всіх випадків судинного доступу, але він стає дедалі більш поширеним у щоденній клінічній практиці завдяки здатності підвищувати рівень успішності та зменшувати кількість ускладнень.
Рекомендації містять описи, діаграми, зображення та відеоматеріали для пояснення анатомічної та ультразвукової візуалізації судин, технік судинної канюляції та способів виявлення ускладнень. Основні ролі УЗД під час судинного доступу включають оцінку судин перед канюляцією, динамічне УЗД під час канюляції та ідентифікацію місцевих ускладнень.
Як пояснюють автори, ультразвук особливо корисний у пацієнтів зі слабким пульсом та вузькою артерією або після невдалої спроби канюляції за анатомічними орієнтирами.
Дедалі більше наукових публікацій свідчать, що ультразвуковий контроль під час судинного доступу підвищує рівень успіху та зменшує ускладнення, проте якість доказової бази залишається недостатньо високою.
Однак доступність обладнання та комфорт лікарів при його використанні, ймовірно, матимуть більший вплив на клінічну практику, ніж нові дослідження, зазначають вчені.
Попередні рекомендації, опубліковані у 2011 році, були зосереджені на венозній канюляції, тоді як оновлений документ містить розділи щодо артеріальної канюляції та судинного доступу у дітей.
Автори зазначили, що ці рекомендації не містять рекомендацій щодо стерильної техніки.
Загалом, згідно з документом, техніки ультразвуково-асистованої судинної канюляції, які застосовують у дорослих, є такими ж ефективними у дітей. Однак судинний доступ у педіатрії є особливим викликом через малий розмір судин та анатомічні варіації. Наприклад, оновлений документ пояснює, що ультразвуковий контроль має значні переваги для артеріального доступу порівняно з методами, що базуються на анатомічних орієнтирах, пальпації та використанні аудіо-доплера.
Це особливо корисно у новонароджених, немовлят та маленьких дітей, оскільки дозволяє підвищити частоту успішних спроб з першого разу, зменшити кількість невдалих спроб та знизити рівень ускладнень.
У 2011 році найпоширенішим застосуванням ультразвуку була венозна канюляція яремної вени. Нині ж артеріальний доступ широко використовується не лише для гемодинамічного моніторингу, а й для ендоваскулярних діагностичних та терапевтичних процедур, таких як катетеризація серця та ангіопластика.
На початку 2000-х лікарі здійснювали судинний доступ орієнтуючись на анатомічні орієнтири, пальпацію пульсу та судин перед введенням голки. Освоєння ультразвукової техніки відбувалося шляхом обміну досвідом та навчання один одного в міру появи нового обладнання.
Згідно з рекомендаціями, навчання ультразвуково-асистованій судинній канюляції має включати три основні компоненти: набуття теоретичних знань, тренування на симуляторах та практику під наглядом. Водночас наразі немає чітких даних чи рандомізованих контрольованих досліджень, які б визначали найефективніший підхід до навчання, тому подальші дослідження можуть прояснити ці питання.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org