Згідно з даними французького обсерваційного дослідження, хоча діабет 2 типу пов'язаний з вищим ризиком серцево-судинних подій, ніж діабет 1 типу, останній більше пов'язаний із хронічними ускладненнями нирок.
Це не означає, що діабет 1 типу не впливає на серцево-судинну систему.
За словами дослідників, порівняння ризиків серцево-судинних та ниркових наслідків у пацієнтів з діабетом 1 та 2 типу були вивчені у кількох дослідженнях, тому мета представленого нового дослідження полягала у докладнішому розгляді цього питання.
Дані французької бази даних з госпітальних виписок (PMSI), яка охоплює понад 98% населення країни, були використані для пошуку всіх дорослих з діабетом 1 або 2 типу, які мали дані спостереження не менше 5 років, починаючи з 2013 року.
Не дивно, що людей з діабетом 2 типу було у вісім разів більше (425207), ніж людей з діабетом 1 типу (50623), і пацієнти з діабетом 2 типу, як правило, були старші, ніж пацієнти з діабетом 1 типу (середній вік 68,6 проти 61,4 року).
Було багато значних відмінностей між двома групами пацієнтів з точки зору клінічних змінних, таких як пацієнти з діабетом 2 типу, які мають більше факторів ризику серцево-судинних захворювань або у яких раніше існували проблеми із серцем, та пацієнти з діабетом 1 типу з більшою ймовірністю мали діабетичні захворювання очей.
У людей з діабетом 2 типу значно більш імовірно (усі P<0,0001), ніж у пацієнтів з діабетом 1 типу виникає: гіпертонія (70,8% проти 50,5%), серцева недостатність (35, 7% проти 16,4%), клапанні вади серця (7,2% проти 3,5%), дилатаційна кардіоміопатія (5,5% проти 2,7%), ішемічна хвороба серця (27,6 проти 18,6%), перенесений інфаркт міокарда (3 ,0% проти 2,4%), захворювання периферичних судин (22,0% проти 15,5%) та ішемічний інсульт (3,3 проти 2,2%).
Щодо більш специфічних мікросудинних діабетичних ускладнень, то була більш висока частота хронічного захворювання нирок у пацієнтів з діабетом 2 типу [10,2% проти 9,1%], але більш висока частота діабетичної ретинопатії у пацієнтів з діабетом 1 типу [6 ,6% проти 12,2%]].
Враховуючи більше 2 мільйонів людино-років спостереження, щорічні показники ІМ, серцевої недостатності, що вперше виникла, ішемічного інсульту і хронічного захворювання нирок для всієї досліджуваної популяції склали відповідно 1,4%, 5,4%, 1,2% і 3,4%. Річний рівень смертності від будь-якої причини становив 9,7%, а від серцево-судинних причин – 2,4%.
Середній період спостереження склав 4,3 роки, і за цей час було виявлено, що поширеність серцево-судинних захворювань з поправкою на вік і стать була найвищою у осіб з діабетом 2 типу, особливо у віці старше 40 років.
Аналіз частоти різних серцево-судинних подій показав, що як молоді (18-29 років), так і літні (60+ років) люди з діабетом 1 типу мали в 1,2 рази більший ризик ІМ, ніж люди того ж віку з діабетом 2 типи.
Крім того, у молодших і літніх людей з діабетом 1 типу ризик нового епізоду серцевої недостатності в 1,1-1,4 рази вищий, ніж у осіб з діабетом 2 типу.
Цікаво, що щодо частоти ішемічного інсульту в даній популяції науковці не виявили суттєвої різниці між пацієнтами з діабетом 1 типу та пацієнтами з діабетом 2 типу.
Хронічна хвороба нирок найчастіше зустрічалася у людей з діабетом 1 типу віком від 18 до 69 років, з більшою поширеністю у людей з діабетом 2 типу лише після 80 років.
Ризик нового хронічного захворювання нирок був значно збільшений у пацієнтів з діабетом 1 типу порівняно з пацієнтами з діабетом 2 типу, зі збільшенням у 1,1-2,4 рази, спочатку у осіб віком 18-49 років, а потім знову після 60 років.
Ризик смерті від будь-якої причини був у 1,1 разу вищим у людей з діабетом 1 типу порівняно з людьми з діабетом 2 типу, але у віці старше 60 років.
Ризик смерті від серцево-судинних подій також був підвищений у людей із діабетом 1 типу, але у віці від 60 до 69 років.
Дослідники наголошують, що практичне значення дослідження полягає у важливості оцінці ризику серцевої недостатності у всіх пацієнтів з діабетом, але особливо у пацієнтів з діабетом 1 типу: у кого буде серцева недостатність, як оцінити серцеву недостатність і, що важливіше, як запобігти серцевій недостатності, можливо шляхом введення тих препаратів, які показали величезну користь щодо госпіталізації, такі як інгібітори ко-транспортера натрій-глюкози 2.
Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org