Результати нового великого реєстраційного дослідження показали, що пацієнти, які мали невеликий інфаркт міокарда (ІМ) і збережену фракцію викиду (ФВ), можуть пропустити прийом бета-блокаторів, хоча ця група препаратів є основою терапії після реваскуляризації через гострий ІМ.

У дослідженні REDUCE-AMI 5020 пацієнтів, яким була проведена коронарна ангіографія після гострого ІМ та мали ФВ лівого шлуночка 50% або вище, були рандомізовані в групу тривалого лікування бета-блокаторами метопрололом або бісопрололом, або в групу, де лікування  не включало бета-блокаторів.

Після середнього періоду спостереження у 3,5 року частота загальної смертності або ІМ становила 7,9% у групі з бета-блокаторами і 8,3% у групі без бета-блокаторів, як показали результати, представлені на науковій сесії Американського коледжу кардіологів.

Черезшкірне коронарне втручання було виконано у 95,5% хворих, аортокоронарне шунтування – 3,9%. На момент виписки 97,4% пацієнтів також отримували аспірин, 95,8% - блокатори рецепторів P2Y12, 80,2% -іАПФ або БРА та 98,5% - статини.

У групі бета-блокаторів 62,2% отримували метопролол та 37,8% бісопролол.

Дослідження також включало шість вторинних кінцевих точок, всі з яких показали схожі результати. Тільки смертність від усіх причин склала 3,9% і 4,1% у групах, які приймали бета-блокатори, та у групі, де не приймали бета-блокатори (P = 0,66). Частота госпіталізацій щодо ФП або СН також була однаковою в обох групах: 1,1% та 1,4% (P = 0,37) для першої; та 0,8% та 0,9% для останнього (P = 0,76). Кінцеві точки безпеки також були схожими.

Це було відкрите дослідження, кінцеві точки з реєстрів не перевірялися щодо узгодженості, й у ньому не враховувалися випадки переходу пацієнтів із одного режиму в інший.

Науковці наголошують, що кардіологи можуть розглянути питання про виключення довгострокової терапії бета-блокаторами зі списку ліків для великої кількості пацієнтів з перенесеним ІМ.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org