Результати проспективного аналізу показали, що пацієнти з імплантованими електронними пристроями (ІЕП) в серці, які отримували інгібітор натрій-глюкозного котранспортера 2 (SGLT2), мали значно меншу кількість випадків передсердної аритмії порівняно з тими, хто не  отримував таких ліків.

Ці дані вказують на можливі антиаритмічні властивості інгібіторів SGLT2, які доповнюють позитивний вплив препарату на  серцеву недостатність

Науковці зазначають, що зниження тиску в лівому передсерді, викликане лікуванням інгібітором SGLT2, може бути пов'язане зі зниженням передсердних аритмій.

Аналіз не показав зв'язку використання інгібітору SGLT2 зі шлуночковими аритміями порівняно з пацієнтами з ІЕП, які не отримували препарат цього класу.

До дослідження було включено 13 890 пацієнтів, які отримали ІЕП(включаючи постійні кардіостимулятори, імплантовані кардіовертер-дефібрилятори, пристрої ресинхронізуючої терапії і імплантовані кардіомонітори).

На момент включення в дослідження (час імплантації пристрою) 12992 пацієнта не отримували інгібітор SGLT2 (94%) і 898 (6%) отримували препарати цього класу. З них 39% приймали дапагліфлозин, 35% - емпагліфлозин та 26% - канагліфлозин.

Пацієнти, які отримували інгібітор SGLT2 на початковому рівні, в середньому були значно молодшими за пацієнтів, які не приймали цей клас препаратів (59 років проти 69 років); у них була значно більша поширеність діабету (78% проти 25%) та ішемічної кардіоміопатії (63% проти 39%). Пацієнти, які приймали інгібітор SGLT2 на початковому рівні, також мали більш вищі показники поширеності серцевої недостатності в анамнезі (38% проти 31%) та гіпертонії (69% проти 63%). Поширеність фібриляції передсердь (ФП) в анамнезі була майже однаковою в обох групах: 31% у пацієнтів, які приймали інгібітор SGLT2, та 35% у тих, хто не приймав ці препарати.

Первинною кінцевою точкою дослідження була загальна кількість подій аритмії за період спостереження у 24 442 пацієнто-років, протягом яких у пацієнтів було 19 633 події передсердної аритмії та 3231 подія шлуночкової аритмії.

Багатофакторний аналіз усієї популяції, скоригований з урахуванням вихідних відмінностей у віці, діабеті, статі та анамнезі ФП, показав, що лікування інгібітором SGLT2 на початковому рівні було пов'язане із значним відносним зниженням частоти епізодів передсердної та шлуночкової аритмії на 24% та відносним зниженням смертності від усіх причин на 42% порівняно з відсутністю лікування інгібіторами SGLT2.

Єдиною проаналізованою кінцевою точкою, яка не показала значних відмінностей між групами, була частота шлуночкових аритмій, яка була на 7% нижче у групі інгібіторів SGLT2.

В абсолютному вираженні лікування інгібітором SGLT2 було пов'язане приблизно з 1% зниженням частоти подій передсердної аритмії на рік, зниженням з 2,5% у тих, хто не приймав інгібітор SGLT2, до приблизно 1,5% у тих, хто приймав цей клас препаратів.

Результати дослідження передбачають розширення можливих показань до застосування інгібіторів SGLT2.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org