Дослідження MASTER DAPT, представлене на Конгресі Європейського товариства кардіологів (ESC) в 2021 році, показало, що перехід від ПАТТ (подвійної антитромбоцитарної терапії) до антитромбоцитарної монотерапії всього через 1 місяць після ЧКВ не поступається тривалому лікуванні за допомогою ПАТТ щодо частоти серйозних несприятливих серцевих або церебральних подій і було пов'язано з більш низькою частотою серйозних або клінічно значущих кровотеч в загальній популяції з високим ризиком кровотечі, включеної в дослідження.

Результати також були проаналізовані окремо для пацієнтів, які приймали оральні антикоагулянти, що становило 36% досліджуваної популяції, і тих, хто не отримував пероральні антикоагулянти.

В дослідженні було включено 4579 пацієнтів з високим ризиком кровотечі, що  випадковим чином були розподілені після 1-місячної ПАТТ в  групу скороченої або нескороченої ПАТТ стратегії.

У популяції з показанням до пероральних антикоагулянтів пацієнти переходили на антитромбоцитарну монотерапію протягом 5 місяців і після цього продовжували монотерапію пероральними антикоагулянтами (скорочений режим) або продовжували ПАТТ як мінімум до 2 місяців, а потім переходили на одноразову антиагрегантну терапію до 12 місяців (режим без скорочень).

Пацієнти без показань до пероральної антикоагулянтної терапії переходили на антиагрегантну монотерапію протягом 11 місяців (скорочений режим) або продовжували приймати ПАТТ протягом не менше 5 місяців, після чого переходили на антиагрегантну монотерапію (режим без скорочень).

Взаємодіючими наслідками через 335 днів після рандомізації були: (1) нові небажані клінічні явища (ННКЯ; сукупна смерті від всіх причин, інфаркту міокарда, інсульту і кровотеч; (2) серйозні несприятливі серцеві і церебральні події (СНСЦП; смерть від усіх причин, інфаркт міокарда та інсульт); і (3) кровотеч типу 2, 3 або 5 АДКК (Академічний дослідний консорціум з кровотеч).

Результати показують, що ННКЯ або СНСЦП не розрізнялися між скороченими і не скороченими режимами антитромбоцитарної терапії у пацієнтів з показаннями до пероральних антикоагулянтів або без показань до пероральних антикоагулянтів.

Кровотечі за АДКК 2, 3 або 5 істотно не відрізнялися у пацієнтів, яким призначені пероральні антикоагулянти. Однак кровотеча була нижче при скороченій антиатромбоцитарній терапії у пацієнтів без показань до пероральних антикоагулянтів (різниця в основному обумовлена ​​зменшенням кровотечі АДКК 2).

Дослідники стверджують, що  припинення ПАТТ через 1 місяць безпечно і корисно для пацієнтів з високим ризиком кровотечі.

Основні висновки з цього дослідження:

• По-перше, з скороченою стратегією припинення ПАТТ через 1 місяць виникнення ішемічних подій не відрізняється у пацієнтів з або без пероральної антикоагулянтної терапії (ПОАК).
• По-друге, скасування ПАТТ через 1 місяць і продовження антитромбоцитарної монотерапії значно знижує клінічно значущий ризик кровотечі у пацієнтів з високим ризиком кровотечі без показань для пероральної антикоагуляції і в кількісному відношенні у пацієнтів з показанням для пероральної антикоагуляції.
• По-третє, припинення антитромбоцитарної монотерапії через 6 місяців після коронарного стентування не продемонструвало жодного ефекту на ішемічні події або на запобігання кровотеч у пацієнтів з показаннями для пероральної антикоагуляції.

Літературні посилання знаходяться в редакції Webcardio.org