За результатами ще одного рандомізованого дослідження виявилось, що реваскуляризація всіх уражених коронарних артерій у пацієнтів з інфарктом міокарду (ІМ) з елевацією сегменту ST і багатосудинним ураженням є більш ефективною, ніж втручання лише на інфаркт-залежній артерії.
Так, в дослідженні #DANAMI-3 PRIMULTI було виявлено, що повна реваскуляризація, яка виконувалась поетапно впродовж періоду госпіталізації під контролем оцінки фракційного резерву коронарного кровотоку (#FFR), супроводжувалась 44% зниженням (Р=0.004) ризику первинної кінцевої точки за більш ніж два роки спостереження. Кінцева точка була визначена як комбінація смерті з будь-якої причини, повторного #ІМ і повторної реваскуляризації внаслідок ішемії.
Користь повної реваскуляризації, за словами авторів, була забезпечена 69% зниженням (P<0.001) повторних реваскуляризацій, 40% з яких були ургентними. А от показники смерті-від-всіх-причин і нефатального ІМ між групами не відрізнялись.
Також було виявлено, що перкутанне коронарне втручання (ПКВ) на всіх уражених артеріях найбільш ефективне у окремих пацієнтів. Так, найбільш виражена користь стосовно первинної кінцевої точки була відмічена у пацієнтів з трьохсудинним ураженням коронарних артерій.
В дослідженні взяло участь 627 пацієнтів з ІМ з елевацією ST і стенозом більше 50% як мінімум однієї не-інфарктзалежної артерії. Всім пацієнтам було проведено #ПКВ на інфаркт-залежній артерії, після чого пацієнти були рандомізовані в групу подальшої реваскуляризації через 2 дні впродовж цієї ж госпіталізації і групу пацієнтів, яким подальше ПКВ не проводилось. Як вгрупі ПКВ лише на інфаркт-залежній артерії (313 пацієнтів), так і в групі повної реваскуляризації (314 пацієнтів), приблизно у третини пацієнтів було трьохсудинне ураження коронарних артерій, приблизно у третини був ІМ передньої локалізації, і приблизно у 25% пацієнтів – стеноз проксимального відділу передньої міжшлуночкової гілки лівої коронарної артерії.
Інші вихідні характеристики пацієнтів були також подібні (при виписці пацієнти отримували відповідне лікування, що не відрізнялось між групами).
Між групами не було відмічено достовірної різниці в ускладненнях, з однаково низькими рівнями перипроцедурного ІМ, інсульту, масивних кровотеч і контраст-індукованої нефропатії.
За період спостереження в середньому протягом 27 місяців, частота досягнення первинної кінцевої точки склала 22% в групі ПКВ на інфаркт-залежній артерії і 13% - в групі повної реваскуляризації.
Відносний ризик при порівннянні ПКВ на інфаркт-залежній артерії і повної реваскуляризації
|
Кінцеві точки
|
ВР (95% ДІ)
|
P
|
|
Первинна кінцева точка
|
0.56 (0.38 – 0·83)
|
0.004
|
|
Смертність від всіх причин
|
1.4 (0.63–3·0)
|
0.43
|
|
Нефатальний ІМ
|
0.94 (0.47–1.9)
|
0.87
|
|
Реваскуляризація з приводу ішемії
|
0.31 (0.18–0.53)
|
<0.001
|
|
Вторинні кінцеві точки
|
|
Кардіальна смерть чи нефатальний ІМ
|
0.80 (0.45–1.45)
|
0.47
|
|
Ургентне ПКВ
|
0.38 (0.16–0·92)
|
0.03
|
|
Не ургентне ПКВ
|
0.29 (0.13–0·63)
|
0.002
|
#PCI, #STEMI, #AMI
Літературні посилання знаходяться в редакції www.WebCardio.org