Народився 26 березня 1923 р.
Доктор медичних наук, професор, заслужений діячі науки і техніки, лауреат Державної премії України. Учасник Великої Вітчизняної війни. Після демобілізації з армії в 1947 р. навчався у Івано-Франківському медичному інституті. Після закінчення медінституту з 1953 по 1956 рік працював лікарем на Львівщині.
В 1956 став аспірантом Київського інституту вдосконалення лікарів. Після закінчення аспірантури залишився в цьому інституті і працював спочатку асистентом, а згодом доцентом, професором і проректором з наукової роботи.
З 1974 по 1989 рік – директор Українського науково-дослідного інституту кардіології ім. М.Д. Стражеска. В цей період (1974–1978) була побудована нова база Інституту кардіології – п’ять клінічних та лабораторних корпусів, конференц-зал, було відкрито пам’ятник засновнику вітчизняної кардіології академіку М.Д. Стражеско. За короткий термін колектив клінічних та лабораторних підрозділів виконав надзвичайно складну роботу з переведення інституту на нову базу. Клініки та підрозділи були оснащені новою сучасною науково-діагностичною апаратурою, налагоджені діагностичні методи такі, як коронаровентрикулографія, ехокардіографія, радіоізотопна сцинтиграфія міокарда з вентрикулографією та комп’ютерним аналізом, холтерівське моніторування ЕКГ, електронна мікроскопія, дослідження ліпідів (фракцій), дослідження реологічних властивостей крові. Науково-практична діяльність колективу інституту в ці роки пов’язана з найактуальнішими проблемами сучасної кардіології – проблемами атеросклерозу та ішемічної хвороби серця.
Протягом 1974–1990 рр. співробітники інституту одержали 120 авторських свідоцтв на нові наукові винаходи з патогенезу, діагностики і лікування хворих на ішемічну хворобу серця. За цей період в інституті було підготовлено близько 100 докторів та кандидатів медичних наук. Інституту кардіології ім. М.Д. Стражескавідповідно до розпорядження ВАК було надано право атестації наукових кадрів вищої кваліфікації – докторів та кандидатів медичних наук. У зв’язку з чим при інституті створена Спеціалізована вчена рада, до якої увійшли провідні кардіологи України. Рада продовжує працювати понині.
З 1976 р. в Україні формується кардіологічна служба, в структуру якої увійшли обласні кардіологічні диспансери. Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска став головним науково-методичним і консультативним її центром. Активна наукова, клінічна і організаційно-методична робота інституту в цей період повернула йому добру славу завдяки згуртованості і відданості своїй справі колективу інституту і особливо його провідної ланки, в особі таких відомих учених, як професори Н.А. Гватуа, Р.М. Фролькіс, В.В. Братусь, І.К. Следзевська, І.П. Смирнова, М.А. Кондратович, М.С. Заноздра, Л.С. Мхітарян, Г.В. Яновський, А.В. Токар.
Окрім керівництва роботою інституту, професор М.К. Фуркало в 1978 р. створив кафедру функціональної діагностики при Київському інституті удосконалення лікарів, яка була необхідна для практичної медицини. На посаді завідувача кафедри функціональної діагностики Київського інституту удосконалення лікарів професор М.К. Фуркало працював до 1997 р.
В активі великої організаційної і науково-педагогічної діяльності професора М.К. Фуркало – 38 докторів та кандидатів медичних наук, які виконали свої роботи під його безпосереднім керівництвом; 365 опублікованих наукових робіт, серед яких “Клиническая кардиология” (1976), “Атеросклероз” (1978), “Коронарная недостаточность” (1986), “Клинико-инструментальная диагностика поражений сердца й венечных сосудов” (1990) та ін., підготовлені разом з учнями та колегами. У 1980 р. М.К. Фуркало в складі авторського колективу був удостоєний Державної премії Української РСР за розробку та впровадження методів етапного лікування хворих на інфаркт міокарда. За наукові розробки та їх впровадження в практику Микола Кузьмич Фуркало був нагороджений медалями С.П. Боткіна та М.Д. Стражеска, одержав 12 авторських свідоцтв за наукові винаходи.
За вагомий внесок у розвиток вітчизняної науки та участь у підготовці медичних кадрів у 1989 М.К. Фуркало присуджено почесне звання “Заслужений діяч науки і техніки Української РСР”. Протягом багатьох років М.К. Фуркало був членом редколегій журналів “Кардіологія”, “Лікарська справа”, а нині “Українського кардіологічного журналу”. У 1990–1999 рр. він очолював Товариство київських кардіологів, а пізніше став його почесним головою.